Мінні поля на Донбасі: смертоносна проблема на роки
24 квітня 2017 р.
Уперше від початку дії Спеціальної моніторингової місії Організації з безпеки і співробітництва в Європі (СММ ОБСЄ) в Україні у неділю, 23 квітня, на Донбасі стався підрив автомобіля, унаслідок якого один член місії загинув, а двоє зазнали поранень. За попередніми даними, причиною трагедії став наїзд автівки на міну в непідконтрольному Києву районі Луганщини.
Як повідомили минулого тижня в міністерстві оброни України, від початку 2017 року в зоні конфлікту на Донбасі Збройні силами України (ЗСУ) знешкодили майже 12 500 вибухонебезпечних предметів. За попередніми підрахунками спеціалістів, територія, що потребує очищення, зараз складає близько 700 000 гектарів. Загалом на розмінування потрібно від 10 до 15 років, зазначили у відомстві.
За словами начальника координаційної групи з протимінної діяльності штабу АТО полковника Сергія Зубаревського, від початку війни від мін загинуло 42 дитини, ще 109 отримали поранення. Упродовж чотирьох місяців поточного року через необережне поводження з боєприпасами загинули шестеро людей, троє були травмовані.
"У більшості випадків жертвами стають мирні жителі, які намагаються перетнути лінію розмежування. Так, наприклад, у Станиці Луганській, де є певні труднощі з переходом лінії розмежування через пропускний пункт, люди на власний ризик переходять її в обхід, потрапляють на мінні поля, отримують поранення і навіть гинуть", - розповів в інтерв'ю DW заступник голови місії ОБСЄ Александер Гуґ.
Інформації про мінні поля бракує
Розмінування на звільнених територіях Донецької та Луганської областей займається спеціальний підрозділ Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) та інженерні підрозділи ЗСУ. "За час проведення АТО групами розмінування виявлено, вилучено та знешкоджено майже 150 тисяч вибухонебезпечних предметів, очищено 3000 га територій", - повідомив полковник Зубаревський.
Роботи з розмінування ускладнюються тим, що на сьогоднішній день увесь масштаб замінованих території не відомий. Так само бракує інформації про конкретні місця й кількість залишених мін та вибухових речовин, що можуть нести загрозу життю. За словами Олега Бондара, начальника управління піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування ДСНС, найнебезпечнішими ділянками є території поблизу лінії розмежування.
60-кілометрову ділянку траси Донецьк-Волноваха люди називають "Дорогою життя". Саме там жителі Донецької області стоять у кілометрових чергах, щоб перетнути блок-пости та в'їхати або виїхати з окупованих територій. У цій "сірій зоні" трапляється найбільша кількість підривів цивільних на розтяжках або мінах.
"Найчастіше та найбільше бойовики мінують підступи до територій, які контролюються Україною. Результат - страждають невинні люди. Особливо це стосується місцевих, котрі пересуваються ґрунтовою дорогою чи виходять у поле. Щоправда, українські військові встановлюють попереджувальні таблички вздовж смертоносної ділянки, однак люди нехтують пересторогою", - повідомили у прес-службі ГУМВС Донеччини. Але робота українських саперів тут ускладнена через постійну загрозу обстрілів.
Непрозорою ситуація є на тих територіях Донбасу, які не контролюються українським урядом. Як зазначають в ДСНС, проросійські бойовики часто відмовляють українським саперам у доступі на контрольовані ними території і стверджують, що проводять розмінування власними силами.
Одним із прикладів такого розмінування є очищення дороги до сумнозвісної Донецької фільтрувальної станції, що знаходиться біля Авдіївки. Працівники станції, які проживають на непідконтрольній території, щодня вимушені їздити на роботу замінованим шляхом. Ця дорога фактично є лінією зіткнення та розділяє позиції ЗСУ та проросійських сепаратистів. Представники "МНС ДНР" під наглядом СММ ОБСЄ здійснюють розмінування цього шляху за попередньою домовленістю обох сторін конфлікту.
Потрібні роки, а то й десятиліття
Допомогу з розмінування Україні надають міжнародні структури, серед яких - ОБСЄ, Женевський міжнародний центр гуманітарного розмінування, ЮНІСЕФ. В рамках проекту ОБСЄ в Україні запустили електронну систему ІМСМА, яка дозволяє складати карти потенційно небезпечних ділянок та містить базу даних про розміновані об'єкти. Окрім надання технічної підтримки та навчання українських саперів, також проводяться інформаційні кампанії у навчальних закладах та для цивільного населення зі звільнених територій.
Як свідчить досвід інших країн, які пройшли через збройні конфлікти і війни, на швидке розмінування сподіватись не доводиться. "Гуманітарне розмінування - це дуже ретельний, складний та тривалий процес, - пояснив заступник координатора проектів ОБСЄ в Україні Джеффрі Ерліх. - З досвіду інших конфліктів зрозуміло, що на таке розмінування потрібні роки, а то й десятиліття. Наприклад, у Хорватії і через 20 років після війни розмінування досі триває".