Найпривабливіше обличчя соціалізму

„Кожного дня в обідню пору разом з подружками я чимчикувала прямо з дитсадка на ковзанку і вже тоді знала, що це моє: бігати й виконувати стрибки, в той час як люди за тобою спостерігають. Саме цього мені хотілося. Це я вмію, переконана”, - пише Катаріна Вітт в опублікованій у 1994 році автобіографії „Мої роки між обов’язковою та вільною програмами”.

Бігати, стрибати і зачаровувати публіку на льоду вона уміла, як ніхто. У 2008 році найуспішніша фігуристка світу остаточно залишає лід, який був її світом, і завершує свою блискучу, але не завжди безхмарну кар’єру, яка почалася у 1970 році в спортклубі СК Карл-Маркс-Штадт.

У танці до успіху

Уже в перший рік після того, як успішний тренер Ютта Мюллер взяла Катаріну Вітт під свою опіку, тоді ще одинадцятирічна двічинка отримує свою першу золоту медаль на спартакіаді дітей та юнацтва 1976 року. Маленька Каті – зразкова спортсменка для НДР: вона – член молодіжної організації Союз вільної німецької молоді, її батьки «благонадійні», вона отримує приватні уроки і тренується, тренується і тренується.

Її талант, її аура, у комбінації зі старанністю та честолюбством, дуже швидко підносять її на п’єдестал переможців. Спочатку на республіканській першості (з 1981 по 1988 рік вона є національною чемпіонкою), а потім і на міжнародних змаганнях: починаючи з 1983 року вона шість разів поспіль стає чемпіонкою Європи, у 1984 році завойовує золото на Олімпійських іграх у Сараєво і того ж року здобуває першу із загалом чотирьох перемог на першості світу.

Соціалізм, капіталізм, соціалізм, капіталізм

Під час Олімпійських ігор у Калгарі 1988 року „прекрасна донька Маркса” остаточно стає загальнонімецьким спортивним ідолом, якого обожнюють Захід і Схід. Вона руйнує мур в уяві, принаймні у німецьких прихильників спорту. Кордони ж між двома суспільними системами залишаються непорушними. Катаріна Вітт коментує боротьбу за золото проти суперниці з США Дебі Томас: „Це була справжнісінька класова боротьба. І для американців, і для нас також. Боротьба систем”.

Поїздки в „імперію капіталізму” в той час вже давно стали невід’ємною частиною її життя, як і пов’язана зі спортом свобода пересування. Досягнувши вершини слави у Калгарі у 1988 році, Катаріна Вітт завершує свою спортивну кар’єру на льоду і закладає основи для діяльності у шоубізнесі. З листопада 1988 року до березня 1989 року вона виступає в американському льодовому шоу „Holiday on Ice“ - це справжня сенсація за часів НДР. Таким чином Катаріна ступає на своєрідну сцену знаменитостей, невід’ємною частиною якої вона стає після падіння муру.

Від найпривабливішого обличчя соціалізму до „партійної кози”

Але спочатку усі свої спортивні успіхи Катаріна Вітт присвячує НДР. Навіть більше: фігуристка привозить на батьківщину гроші. 80 відсотків усіх прибутків від її виступів надходять до державної каси НДР. Як улюблениця функціонерів Катаріна Вітт, в свою чергу, отримує деякі привілеї, приміром, автомобіль чи посудомийну машину. Пізніше, після мирної революції, цим дорікають їй земляки.

Їй і так довелося нелегко: якщо раніше мас медіа проголошували Каті Вітт „найпривабливішим обличчям соціалізму”, то після об’єднання популярна газета „Bild“ обізвала її „партійною козою” за її минуле в Об’єднаній соціалістичній партії НДР. Коли у 1992 році преса звинувачує її в тому, що вона була співробітницею „Штазі” – державної служби безпеки НДР, Катаріна Вітт домагається судової заборони публікацій у численних виданнях, зокрема й у саксонській бульварній пресі. Речник відповідальної за особисті акти служби у Берліні, Давід Ґіль, заявляє про відсутність будь-якого приводу шукати відповідні акти та перевіряти ймовірну причетність фігуристки до „Штазі” у минулому.

Опіка і шпигунство

Через десять років Катаріна Вітт знову опиняється у вирі публічної дискусії, коли вона подає, а потім відкликає позов до Берлінського адміністративного суду проти публікації її особистих актів. Маріанне Біртлер, відповідальна за документи Служби державної безпеки колишньої Німецької демократичної республіки, робить заяву у лютому 2002 року: „Берлінський адміністративний суд ухвалив у терміновому порядку: службі, що відповідальна за документи Служби державної безпеки колишньої Німецької демократичної республіки, забороняється оприлюднювати будь-які акти, пов’язані з іменем Катаріни Вітт. Маріанне Біртлер вважає, що згідно з цими актами Катаріна Вітт перебувала під опікою служби безпеки”.

Зв’язки Катаріни Вітт зі службою безпеки мали й зворотній бік: починаючи з 1973 року, за колишньою німецькою спортсменкою постійно слідкували. ЇЇ акти під оперативною назвою „Flop”, 181 сторінку з яких може переглянути кожен, відповідно дуже детальні. Їх зміст шокував Катаріну Вітт. У своїй автобіографії вона пише: „Дещо з цього мені краще було б ніколи не дізнатися. Я не була ані шпигункою, ані учасницею громадянського опору. Не жертвою, але в будь-якому разі об’єктом”.