Третина українців з ВІЛ лікувалась неефективно -вчені

Невтішні для України результати отримала міжнародна команда вчених, яку очолили фахівці Оксфордського університету та громадської організації Public Health England. Вони проаналізували вплив міграції, спричиненої воєнними діями на Донбасі, на темпи поширення вірусу, а також виявили резистентність у третини хворих до сучасного методу лікування. DW поспілкувалася із керівником команди вчених, вірусологом і лектором епідеміології і профілактичної медицини Ґкікасом Маґіоркінісом.

DW: Поясніть, будь ласка, що означають результати вашого дослідження?

Ґкікас Маґіоркініс: Ми бачимо, що 34 відсотки людей в Україні, які проходили антиретровірусну терапію, провалили лікування і є носіями певної мутації ВІЛ, котра є стійкою до тенофовіру. А тенофовір - це ключовий медикамент, який застосовують для лікування антиретровірусними препаратами. Крім того - цей препарат є однією з основ доконтактної профілактики ВІЛ (PrEP), яка може стати в Україні неефективною.

Для порівняння: серед населення у Європі в цілому частка людей з такою мутацією ВІЛ становить близько десяти відсотків або навіть менше. Тобто, в Україні дуже високі цифри. Це втричі більше, ніж в інших європейських країнах.

Чому так сталося? Яка основна причина?

Ми не можемо відповісти на це питання точно, але існує кілька гіпотез. Одна з них, і ми маємо її ретельно дослідити, це те, що, можливо, терапія не була комбінованою. При неправильній комбінації вірус стає стійкішим до інших препаратів. Якщо людині призначають, наприклад, три види медикаментів, то один з них захищає інший від опору ВІЛ, щоби вірус не міг "сховатися" від певного препарату. І, можливо, в Україні пацієнти не отримували ліків, які б забезпечували саме такий результат. Не повністю долали опір вірусу. Можливо, там був певний дефіцит антиретровірусних препаратів, і коли вони давали тенофовір, він не був підкріплений іншим препаратом ефективно. Чому так сталось - ми не знаємо достеменно.

Це одна гіпотеза, а інша?

Інша полягає в тому, що знову ж таки через брак ліків люди певний час не могли їх приймати. Прийом препаратів міг бути неоптимальним, недостатнім. Це могло бути спричинено тим, що люди були вимушені залишити свої домівки і вони не могли знайти ліки вчасно. А коли люди не приймають ці медикаменти правильно, тобто вчасно і регулярно, це ще одна причина такої мутації вірусу і виникненню стійкості до ліків. Це і є ці дві гіпотези. Точної причини ми не знаємо, це лише наші міркування.

Наскільки така мутація і стійкість до ліків є небезпечною?

Я не впевнений, що ми можемо говорити про щось надто небезпечне. Це не є чимось більш небезпечним, ніж сам ВІЛ у інших регіонах. Але що важливо - високий рівень мутації вірусу може звести нанівець використання цих препаратів у найближчому майбутньому. Це є головним ризиком. Ці ліки можуть змінитися через кілька років, але зараз вони дуже важливі. І що найбільше нас турбує - підвищення стійкості до ліків. Вірус не є більш агресивним або смертельним, проблема лише в тому, що він протидіє лікам, які нині є важливими. 

Які кроки нині мають бути зроблені?

Думаю, влада має зробити кроки, щоб переконатись, що пацієнти, які проходять антиретровірусну терапію, вчасно та регулярно отримують необхідні препарати. А також переконатися, що комбінований метод лікування має ефективний результат для протидії вірусу.