Невідома історія: виставка про голодомор у Дюссельдорфі

Виставка «Страчені голодом: Невідомий геноцид українців» відкрилася в приміщенні ландтагу – земельного парламенту. Організаторами експозиції виступили благодійний фонд "Україна 3000" та німецько-українське товариство "Український дім Дюссельдорф".

Численні гості, серед яких були німецькі політики, науковці, а також члени української громади у Дюссельдорфі, стали учасниками урочистої і водночас ліричної церемонії. Олеся Стасюк з фонду "Україна 3000", керівник програми, в рамках якої проводиться виставка, розповіла про її характерну особливість:

„Наша виставка розрахована на міжнародного глядача. Тут подана конкретна інформація, наприклад, деякі документи, які розповідають про механізм здійснення цього голодомору, а також свідчення очевидців. От ми саме в цю виставку залучали більше свідчення, тому що живі розповіді, жива історія більш переконлива».

Вперше представлена в Брюсселі у приміщенні Європарламенту наприкінці березня 2007 року, нині виставка вже відвідала Берлін, Женеву, Вашингтон, Вільнюс та Лондон.

«Спільний біль українців і німців»

Невипадковим є відкриття цієї виставки саме у Німеччині. Як сказала дружина президента України Катерина Ющенко, „Голодомор – це спільний біль українців і німців.” Лише на Донеччині від голоду загинули тисячі етнічних німців. Тож більш, ніж символічною, стала передача керівником Служби безпеки України Валентином Наливайченком німецьким партнерам списків поселень німецьких колоністів, які постраждали впродовж 1932-33-го років згідно з документами архіву СБУ. Крім того Наливайченко розповів про з’ясовані факти знищення НКВС тих німців, які отримували поштою продовольчу допомогу від родичів з Німеччини.

Президент ландтагу землі Північний Рейн-Вестфалія Регіна ван Дінтер сказала, що цей урок української історії водночас розкриває невідому широкій громадськості сторінку німецької історії:

„Таким чином з’ясувалося, що минуле України тісно пов’язане з переживаннями німців. Ми обов’язково замовимо переклад отриманих нами списків та передамо їх дослідникам історії».

Проте не лише інформування та визнання Голодомору актом геноциду українського народу має на меті виставка. Катерина Ющенко:

„Мені здається, що дуже важливо, що зараз світ визнає цю трагедію і починає розуміти, що якби вони по-іншому ставилися в 30-их роках, можливо, що б інші геноциди світу, і в Німеччині, і в інших частинах світу, Африки, Азії, може, не відбулися, бо люди б якось схаменулися ще тоді».

Чи стане Німеччина 21 країною святу, що визнає голодомор 1932-33 років актом геноциду проти українського народу? Організатори виставки на це сподіваються. Однак оглядачі в Дюссельдорфі кажуть, що Німеччина навряд чи піде на такий крок, намагаючись зберегти добрі відносини з Росією. В будь-якому разі, виставка точно сприятиме новому погляду німців на Україну та її історію.

Тетяна Бондаренко