Медіа та юстиція

Турецькі журналісти не повірили своїм очам, коли побачили оприлюднений мюнхенським судом список журналістів, допущених до слухання процесу в справі правоекстремістської організації "Націонал-соціалістичне підпилля". Серед ЗМІ, яким гарантоване місце в залі судових засідань під час процесу над членами терористичної групи, не виявилось жодного турецького, хоча вісім з десяти загиблих від рук неонацистів мали турецьке походження. Зрозуміло, що й інтерес турецьких мас-медіа до процесу великий.

"Для мене це і несподіванка, і розчарування водночас", - каже в розмові з DW журналіст Мустафа Гьоркем, який працює в Берліні для "Німецько-турецького журналу". - Для достовірного сприйняття судового процесу було б за краще зробити його прозорим".

Суворе дотримання формальних правил

Загалом до зали судових засідань допущено 50 журналістів. 17 квітня у Вищому земельному суді в Мюнхені розпочнеться судовий розгляд справи щодо Беате Цшепе та можливих пособників терористичної організації. Серед допущених журналістів - кореспонденти найбільших щоденних видань Німеччини, інформаційних агентств та телебачення. Іноземні ЗМІ практично не представлені - навіть BBC та New York Times залишились ні з чим.

Заявки на акредитацію розглядались "у послідовності їх надходження", - повідомила прес-служба суду та послалась на те, що загалом акредитацію отримали 123 журналісти, але лише для 50 з них зарезервовані місця в залі суду. Якщо ці місця виявляться вільними, то їх зможуть зайняти представники інших медіа. Це надто бюрократично, негнучко й незрозуміло, критикують політики та спілки журналістів.

Повідомлення з перших вуст

Особиста присутність на процесі для журналіста Мустафи Геркема - більше, ніж просто інформування про його перебіг. Серія вбивств з расистських мотивів - унікальний випадок в повоєнній історії Німеччини. "Багато турків втратили довіру до німецьких органів безпеки. Вони почуваються дискримінованими та використаними", - каже Геркем.

Саме з цієї точки зору, важливо, щоб турецькі журналісти на власні очі бачили процес і повідомляли про нього зі своєї перспективи. Тільки таким чином можна повернути втрачену довіру. Якщо їх не буде в залі суду, то турецькі медіа отримуватимуть інформацію опосередковано. На думку турецького редактора, це не сприяє належному висвітленню подій.

Великий інтерес - мало місця

Виходячи з великої національної та міжнародної уваги до цього процесу, п'ять десятків місць для журналістів - "це замало", критикує ситуацію Німецька спілка журналістів (DJV). "Ми вважаємо, що так не годиться, коли допускають лише 50 представників медіа", - зауважила в розмові з DW Єва Вернер, представниця DJV. Вона вважає, що в такому разі німецька юстиція постає в неприглядному світлі. До суду звернулись з проханням знайти інші можливості. Наприклад, організувати трансляцію в інший зал. Втім, суд поки що таке прохання відхилив.

Також виглядає на те, що суд відмовить і в проханні перенести розгляд у більше приміщення. Адже зал, у якому передбачений розгляд, уже перебудовувався, і кількість місць у ньому збільшена до 230. Половина цих місць передбачена для родичів загиблих та їхніх адвокатів, решта - для "громадськості". Але й тут не обійшлося без суперечки, оскільки суд не знайшов можливості зарезервувати місця для посла Туреччини та уповноваженого з прав людини в турецькому парламенті. Критика пролунала, зокрема, від голови слідчої комісії Бундестагу, яка розслідувала ситуацію навколо неонацистської організації, соціал-демократа Себастьяна Едати. Це нікуди не годиться, щоб турецький посол змушений був ставати в чергу - можливо, з іншими неонацистами.

Конфлікт юстиції та медіа

Утім, для суду це питання не стільки місця, скільки безпеки. Йдеться ж про правоекстремістську терористичну організацію, ймовірним членом якої була й обвинувачена Беате Цшепе. Обидва її спільники покінчили життя самогубством у 2011 році, коли поліція натрапила на їхній слід. На рахунку трійці - десять убивств, численні бомбові теракти, пограбування банків та підпал. Цшепе, яка досі мовчить, обвинувачується в створенні терористичної організації. Також їй закидають співучасть у злочинній діяльності угруповання. Тож, як заявляють у суді, безпека процесу має пріоритет.

Проте, для представників медіа пріоритет - гласність та публічність процесу, адже він є свідченням тому, як німецька держава регаує на вбивства з расистських міркувань та які висновки робить з цього. Після тих нечуваних помилок, яких припустились німецькі органи безпеки, коли терористична група могла роками чинити злочини, очікування від цього процесу, звичайно, високі.