Нобелівська премія миру: лауреати 21 століття
9 жовтня 2009 р.Нобелівську премію миру присуджують за заслуги на благо всього світу, починаючи з 1901 року. Практично відтоді навколо володарів саме цієї премії точиться так багато дискусій, як навколо жодного з інших лауреатів. Якщо в минулому столітті були роки, коли Нобелівську премію миру взагалі не вручали, то з початком 21 століття її присуджують щороку – організаціям і окремим людям, які своїми діями засвідчують, що мир – це не лише відсутність війни. Лауреатами премії минулих років були:
2001: Організація об’єднаних націй і її колишній Генеральний секретар Кофі Аннан. Обґрунтування Нобелівського комітету: Кофі Аннану вдалося наповнити ООН «новим життям». Своїм рішенням комітет хотів зробити наголос на тому, що єдиний реальний шлях до миру є співпраця у світі в рамках ООН.
2002: Джиммі Картер – колишній президент США, за його «наполегливий, впродовж багатьох десятиліть, вклад до мирного вирішення багатьох міжнародних конфліктів, підтримки демократії та прав людини».
2003: Ширін Ебаді – іранська борець за права людини. Комітет відзначив цю жінку за її вклад до розвитку демократії, захист прав жінок та дітей. В обґрунтуванні Нобелівського комітету сказано, що Ширін Ебаді постійно «виступає за дотримання прав людини. В еру насильства вона безперестанку виступала проти насильства».
2004: Ванґарі Матай. Кенійку було відзначено Нобелівською премією миру за її вклад у «сталий розвиток, мир і демократію». Особливо в обґрунтуванні робився наголос на її боротьбі за дотримання прав жінок в Африці. Ванґарі Матай упродовж довгих років переслідував режим колишнього кенійського президента Даніеля Арапа Мої. Вперше цією нагородою було також відзначено внесок в охорону довкілля. «Мир на Землі залежить від нашої здатності зберегти живе довкілля», - говорилося під час вручення премії.
2005: Міжнародна агенція з атомної енергії та її генеральний директор Могамед ель Барадей. «У час, коли загроза від атомної зброї зростає, Нобелівський комітет хоче підкреслити той факт, що такій загрозі можна протистояти засобом якомога ширшої співпраці», - говорилося в обґрунтуванні.
2006: Мугамад Юнус та його банк для бідних Grameen Bank, що в Бангладеш. Передусім жінки й бідні люди в сільських регіонах отримували допомогу через кредити, надані цим банком. Практично відтоді мікрокредити вважаються в світі дієвим методом подолання бідності. Нобелівський комітет був того року переконаний, що Мугамад Юнус гідний премії миру «за його намагання спонукати до економічного та соціального розвитку знизу. Така діяльність – внесок до закріплення демократії та прав людини».
2007: Ел Ґор та Рада з питань охорони клімату при ООН. Відзначивши колишнього віце-президента США та природоохоронну структуру Об’єднаних націй, Нобелівський комітет вдруге в цьому столітті зробив наголос на необхідності захисту довкілля. «Ґор та Рада з питань охорони клімату ООН дуже рано розпізнали небезпеку глобальної зміни клімату. Свої рішенням ми хочемо посилити увагу до цієї теми», - обґрунтовував Нобелівський комітет.
2008: Мартті Ахтісаарі, колишній фінський президент та посередник у багатьох міжнародних конфліктах, зокрема в Іраку, Намібії та Косові. В обґрунтуванні Нобелівського комітету було сказано, що «Ахтісаарі отримує премію за його важливі зусилля, впродовж понад трьох десятиліть сприяти вирішенню міжнародних конфліктів на різних континентах».
Автори: Гелле Єппесен / Леся Юрченко
Редактор: Володимир Медяний