Німецька фіндопомога колишнім радянським військовополоненим

Майже рік тому - 21 травня 2015 року - німецький Бундестаг ухвалив рішення про виплату "символічної грошової допомоги" обсягом 2500 євро колишнім радянським військовослужбовцям, які перебували в німецькому полоні під час Другої світової війни. Відповідна директива набула чинності 14 жовтня минулого року, а здійснювати виплати доручили Федеральному відомству централізованих служб та невирішених майнових питань (Bundesamt für zentrale Dienste und offene Vermögensfragen, BADV).

Відтоді до відомства надійшли 1152 заяви від колишніх радянських військовополонених з проханням про виплату такої допомоги. Гроші поки отримали лише 367 людини, повідомили кореспонденту DW у BADV. Чому так мало?

Складне рішення

Торішнє рішення було для німецьких парламентарів непростим. Суперечки щодо виплати компенсацій колишнім радянським військовополоненим тривали в Німеччині кілька десятиліть.

Дехто взагалі відмовлявся визнавати, що військовополонених можна вважати жертвами нацизму, яким з 1956 року Німеччина виплатила загалом понад 70 мільярдів євро. Дехто казав: якщо вже виплачувати допомогу, то всім без винятку - і колишнім військовополоненим з військ антигітлерівської коаліції, і самим солдатам вермахту, які побували в радянському полоні.

Уповноважений уряду ФРН з міжсуспільної співпраці з Росією, Україною та країнами Центральної Азії Ґернот Ерлер, як й інші соціал-демократи, вважав такі аргументи непереконливими. Із військовослужбовцями жодної іншої армії, вказував він тоді, не поводилися в німецькому полоні так жорстоко, як із червоноармійцями. "Над ними знущалися, як над в'язнями концтаборів, - намагався переконати своїх опонентів Ерлер. - Тому неправильно виставляти їх нормальними військовополоненими".

"Варварська несправедливість"

Справді. За підрахунками німецького історика Рольфа Келлера, вермахт взяв у полон від 5,3 до 5,7 мільйона радянських солдатів. "Як мінімум 2,6 мільйона, а швидше за все навіть 3,3 мільйона, загинули в радянському полоні, - розповів Келлер в інтерв'ю DW. - Водночас, смертність серед інших військовополонених складала не більше двох відсотків".

Для полонених червоноармійців у нацистській Німеччині були створені спеціальні табори, в яких утримували від 20 тисяч до 50 тисяч людей одночасно. Це були здебільшого просто ділянки землі, обнесені колючим дротом з вежами по периметру. Ані бараків, ані туалетів. В'язні ложками викопували нори в землі, щоб сховатися від негоди. У свідоцтвах про смерть, каже історик, часто зазначалося "задихнувся в норі". Їли кору дерев, викопували хробаків. По 300 полонених щодня помирали від голоду та хвороб.

Один з таких колишніх таборів - "Шталаг-326" на околицях містечка Гольте-Штукенброк - на початку травня минулого року відвідав федеральний президент Йоахім Ґаук. Під час виступу на траурній церемонії в пам'ять про радянських військовополонених, які там загинули, він і їх зарахував до числа жертв нацизму, а поводження з ними назвав "варварською несправедливістю" та "порушенням всіх цивілізованих норм".

Президент у Німеччині вважається найвищою морально-етичною інстанцією, тож його слова не залишились без наслідків. Але остаточно переконали скептиків з числа німецьких парламентарів шестеро істориків-експертів, яких заслухали на засіданні бюджетної комісії бундестагу. Вони одностайно підтримали пропозицію виплатити символічну допомогу колишнім радянським військовополоненим.

Як отримати допомогу?

Щоб отримати таку допомогу, необхідно надіслати заяву до BADV. До неї варто додати заповнену анкету, яку - зокрема, російською - можна скачати з сайту цього відомства.

В анкеті потрібно вказати паспортні дані, адресу місця проживання, відомості про сімейний стан та наявність дітей, інформацію про перебування в німецькому полоні - бажано, зазначивши конкретний табір, його номер та місце розташування. Крім цього, до анкети варто прикріпити копії документів, які підтверджують перебування в німецькому полоні. Це може бути, наприклад, довідка з місцевого військкомату.

Звертатися до BADV може лише сам колишній військовополонений або довірена особа, але не спадкоємці. Тобто під час подання заяви колишній військовополонений має бути ще живим. Якщо людина померла, поки її справу розглядали, німецьку допомогу можуть отримати лише його вдова або діти, але не інші родичі. Вважається, що досі живі приблизно чотири тисячі колишніх радянських військовополонених. Станом на сьогодні до відомства надійшли 1152 заяви. Найбільше - з Росії (573) та України (285). Але чому по 2500 євро отримали лише 367 людей?

Керівниця спеціальної робочої групи BADV Штеффі Гампель пояснила кореспонденту DW, що до більшості заяв не були додані заповнені, з завіреною копією, анкети або копії документів, які підтверджують факт перебування в німецькому полоні в період з 22 червня 1941 року до 8 травня 1945-го.

Деякі документи співробітникам цієї робочої групи вдається розшукати в німецьких архівах, але значну їхню частину, яка стосується військовополонених, після завершення війни передали радянській владі.

Хто отримує відмову?

В пам'ятці, яка розтлумачує правила виплати допомоги, вказано, що в її отриманні відмовлять тим, хто "здійснив військові злочини або злочини проти людяності". А також особам, які у вказаний період служили "у німецькій поліції, поліції безпеки (SIPO), таємній державній поліції (гестапо), службі безпеки (СД), захисних загонах (СС), включно з військами СС, або штурмових загонах (СА)".

Утім, жодному із заявників, запевнила Штеффі Гампель в інтерв'ю DW, не відмовили з цієї причини. Всі відмови - біля двох десятків - отримали лише правонаступники колишніх радянських військовополонених, які звернулися до BADV вже після їхньої смерті.

Останній термін подання заяв - 30 вересня 2017 року. Додаткову інформацію російською мовою можна отримати за телефоном для довідок, вказаному на сайті BADV, а конкретну допомогу під час заповнення анкети надають співробітники дипломатичних представництв Німеччини в країнах колишнього СРСР. Про можливість отримати допомогу також були проінформовані союзи ветеранів в усіх пострадянських країнах.