Німецький бізнес чекає на асоціацію України і ЄС

Попри те, що Україна вже багато років офіційно називає європейську інтеграцію головним політичним пріоритетом, до європейських умов ведення бізнесу країні ще дуже далеко. Згідно з рейтингом Світового банку Doing Business, країна посідає 137 місце у світі, слідом за такими африканськими країнами як Танзанія або Лесото. Особливо скрутна ситуація, зазначають експерти Світового банку, зокрема, у таких сферах як міжнародна торгівля, податкова система та захист прав інвесторів. Нині, переконані представники німецького бізнесу, країна постала перед шансом нарешті докорінно змінити ситуацію.

Делегат німецької економіки в Україні Александер Маркус наголошує: підписання Угоди про асоціацію та глибоку і всеохоплюючу зону вільної торгівлі з ЄС стане "потужним позитивним сигналом" іноземним інвесторам. Водночас, зазначає Маркус, підписання – це лише початок тривалого шляху запровадження в економічній сфері норм і стандартів Євросоюзу. "Німецькі фірми пов’язують із цими реформами сподівання на те, що вже за декілька років Україна постане не колишньою країною Радянського Союзу, а країною, яка йде в напрямку ЄС – туди, де інвестори добре знаються на стандартах і правилах технічного регулювання, де вони можуть бути певні щодо сприятливих умов ведення бізнесу, бо вони знають правила гри", - сказав Александер Маркус в інтерв’ю Deutsche Welle.

Політичні реформи як наслідок економічного зближення?

Одним з головних лобістів Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з Україною у Берліні є Східний комітет німецької економіки. У цьому об'єднанні переконані, що така угода полегшить життя бізнесу і дозволить суттєво збільшити товарообіг між Україною і Німеччиною. А тенденції у цьому сенсі наразі невтішні: зокрема, за перше півріччя 2013 року обсяги торгівлі між країнами скоротилися майже на три відсотки.

Виконавчий директор комітету Райнер Лінднер у розмові з DW висловив переконання, що угоду на саміті східного партнерства у Вільнюсі треба підписувати – попри те, що Україна далека від європейських стандартів демократії та правової держави. "Йдеться про зняття торговельних бар’єрів. Це був би поштовх до розвитку країни. Ми сподіваємося, що політичні реформи, які є важливими для України, будуть втілюватися паралельно до цих економічних зусиль", - зазначив Лінднер. Адже, за його словами, без політичних перетворень, у тому числі скерованих на зниження рівня корупції, зробити українську економіку конкурентоздатною буде вкрай важко.

Кінець протекціонізму?

Низька конкурентоздатність української економіки вже нині призвела до хронічного дефіциту поточного рахунку торговельного балансу. Рано чи пізно це може відбитися на стабільності курсу гривні, попереджають економісти. Український уряд поки не вигадав нічого кращого, ніж відмежовувати ринок протекціоністськими заходами. Зокрема, навесні було запроваджено захисні мита на імпортні автомобілі. Делегат німецької економіки Александер Маркус наголошує, що підписання Угоди про асоціацію з ЄС негайно покладе край спецмитам та іншим перепонам у торгівлі.

"Правила вільної торгівлі з ЄС діятимуть одразу після підписання угоди, ще до того, як буде завершено процес ратифікації документу країнами-членами ЄС. Для економіки головне - якнайшвидше запровадження європейських правил. Ми сподіваємося на це", - зазначає Маркус. Як і Райнер Лінднер, він переконаний, що замість того, щоб відмежовуватися від решти світу митними бар’єрами, Україна має підвищувати конкурентоздатність власних товарів на міжнародних ринках своєю відкритістю. "Ще важливішою за інвестування капіталу у сучасному світі стає передача технологій", - каже Лінднер. За його словами, німецька промисловість вбачає для себе великі можливості у модернізації найбільш перспективних галузей української економіки - машинобудування, аграрного сектору і сфери послуг.

Закритість гальмує розвиток

Що таке український протекціонізм, добре знає Вольфрам Ребок. Партнер юридичної фірми Arzinger консультує німецькі підприємства, які зацікавлені вести бізнес в Україні. Його головна спеціалізація – альтернативна енергетика. Коли декілька років тому в Україні ухвалили закон про "зелений тариф", Ребок побачив у цьому величезний шанс для німецьких виробників сонячних батарей та вітрових генераторів.

Утім, не так сталося, як гадалося. "Відновлювальна енергетика в Україні як сфера для бізнесу відмирає. Адже за законом "зелений тариф" отримують лише ті виробники, які можуть довести, що їхні виробничі потужності принаймні на третину складаються з деталей українського виробництва. Але ж при цьому українського виробництва як такого практично не існує", - констатує Ребок, який за сумісництвом є співголовою Європейсько-української енергетичної асоціації.

Німецький юрист не очікує від Угоди про асоціацію швидких реформ в Україні. Але одне питання його дуже хвилює: підписання цього документу має зняти бар’єри для використання німецького обладнання і технологій у "зеленій" енергетиці. Поки ж в Україні інвестори у цій галузі не мають вибору між українським та німецьким чи, скажімо, французьким обладнанням. Щоб отримати вигідний тариф, треба купити устаткування одного-єдиного виробника. "Це не сприяє ані притоку інвестицій, ані розвитку технологій", - підсумовує Вольфрам Ребок.