Німецький досвід для львівських двориків і доріг

"Кущ бушману садили люди від GIZ, а цю папороть - уже наші жителі. Дизайнери показали, що і як садити, тепер люди вже самі докуповують квіти, кущі і саджають", - показує DW свій дворик Микола Волог, мешканець вулиці Мулярської у Львові. За його словами, сусіди задоволені реставрацією дворику, яку провели в рамках проекту Німецького товариства міжнародної співпраці GIZ: "Тепер приємно вийти у двір з горнятком кави, посидіти, побалакати з сусідами". Раніше подвір'я було вкрите потрісканим асфальтом і залишками фундаменту від старого будинку. Старе покриття тут зняли і зробили доріжки, посередині двору встановили спеціальну арку для трояндового куща, який тепер став окрасою дворика.

Будинок на Мулярській потрапив у десяток тих, двір якого відремонтували за німецькі гроші. Програма облаштування внутрішніх дворів cпільного українсько-німецького проекту "Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова" за участю GIZ тривала чотири роки. Бажаючих стати її учасником було небагато, хоча у місті практично кожен внутрішній дворик потребує ремонту. Надходило по десять заявок щороку, з яких вибирали три-чотири. "Насправді, це - непоганий показник. Львівські мешканці просто трохи байдужі до свого обійстя. Тому не поспішають щось змінювати, щоб облаштовувати дворики”, - розповідає DW координаторка GIZ Оксана Олійник. Крім того, каже Олійник, не всі з тих, хто бажає мати відрестраврований дворик, виконують умови, які висуває GIZ для розгляду заявки.

Три умови для нового двору

"Головний критерій - це особиста зацікавленість жителів. Мешканці повинні хотіти бачити у дворах зелені зони, а не місця для паркування. А ще сусіди повинні показати спільні роботи з благоустрою прибудинкової території, - пояснює Оксана Олійник. - Крім того, мешканці мають профінансувати 10 відсотків вартості робіт, але не більше ніж по 1000 гривень з квартири".

У будинку на Мулярській гроші зібрати було не складно. За словами його мешканця Миколи Волога, у ньому всього сім квартир, тому їх мешканцям було легше домовитись, ніж у багатоквартирному будинку. "Як правило, коли не всі мешканці здають гроші, їхню долю дофінансовує той, хто може дати більше", - додає Оксана Олійник.

Основна робота - встановлення плитки

Спершу ескізний проект реставрації розробляє архітектор чи дизайнер GIZ. Раніше це були німецькі фахівці, тепер залучають місцевих. Ескіз показують мешканцям, погоджують з ними, а тоді вже замовляють повноцінний проект. У середньому ремонт подвір'я обходиться у 150-200 тисяч гривень. Більшість коштів йде на зняття старого покриття і вкладення нового - його міняють у кожному дворику. Зазвичай викладають плиткою, яка нині разом з роботою майстрів може коштувати до 50-70 доларів за квадратний метр. І це ще без вартості зняття попереднього шару.

Ще гроші витрачаються на облаштування водовідведення, заміну дощоприймачів. У деяких двориках, як от на вулицях Газовій чи Наливайка, укріплювали ще торцеві стіни, мурували сходи.

Однак не всюди такою роботою мешканці задоволені. Галина, яка мешкає у будинку на вулиці Наливайка, каже, що плитку поставили добре, а от на торцевій стіні будинку "схалтурили". "Ця стіна протрималась рік, зараз вже облуплюється. Майстри робили її під дощем, очевидно, поспішали в термін, от і результат", - скаржиться Галина.

Оксана Олійник погоджується, що не завжди підрядники виконують роботи якісно. Бо організація завжди шукає тих, хто зробить роботи за менші витрати. "Але за гарантійними умовами вони повинні виправити всі недоліки. Ми не проплачуємо їм всю суму, допоки не буде виправлений брак, як це було, наприклад, з дощоприймачами на вулиці Шопена", - каже представниця GIZ.

Найбільше клопоту було з подвір'ям на вулиці Газовій. "Воно затиснуте стінами, сонця тут потрапляє мало, тому було темно і сиро. І мешканці не вірили, що тут щось може рости. Але ми підібрали спеціальні рослини, і вони, як бачите, прийнялись", - каже Оксана Олійник. До роботи ще залучали районну адміністрацію, бо щоб був ефект, потрібно було повністю поміняти каналізацію, а це - додаткові гроші, на які у GIZ не розраховували. Після цього у дворі старі бетонні плити замінили на бруківку, яку прикрасили трьома клумбами. Поставили лаундж-зону з дерев'яними лавами та дві велопарковки. Хотіли ще на одній зі стін влаштувати мурал, але відмовились художники, які мали її розмальовувати.

Німецький досвід знадобився і для дороги

Програма облаштування двориків у Львові цього року закінчилась. Чи продовжать її у 2017 році - у GIZ ще не знають. А от поки там думають, німецький досвід вирішили застосувати в іншій сфері. У Львові почали будувати дорогу за німецькою технологією. Вулицю Корейську всередині житлового кварталу вирішили відремонтувати, як у Німеччині. Роботи там вже почали. "На вулиці не буде тротуарів. Зате буде закладено три пари шикан - виступів на дорожню частину, які змушуватимуть водіїв їхати зигзагами. А посеред дороги буде "берлінська подушка" - своєрідний лежачий поліцейський, але не на всю ширину дороги", - говорить Олег Шмідт, директор Інституту просторового розвитку, який, власне, і розробляв проект.

Технологію "позичили" у німецьких дорожників. За словами Олега Шмідта, мета проекту - сповільнити швидкість автомобілів на відремонтованій вулиці, оскільки вона пролягає посеред житлового кварталу. Він також каже, що в Інституті порахували, що додаткові елементи зовсім не здорожчують ремонт дороги. Тому у Львівській міськраді вирішили використати цю технологію ще на двох дорогах до кінця року.