Німецький експерт про уряд: Економіка розвивається правильно

DW: Зараз в Україні спекулюють про можливу відставку уряду Олексія Гончарука. Він уже понад чотири місяці при владі. Як Ви оцінюєте цього дотеперішні успіхи?

Роберт Кірхнер (Robert Kirchner): Що стосується економіки, то оцінка того, що досі можна було побачити, дуже позитивна. Україна продемонструвала 2019 року один із найвищих показників зростання ВВП останніх років - імовірно, близько 3,5 відсотка в реальних цифрах. Це навряд чи те, що хотів би бачити уряд - цілі набагато амбітніші. Хай там як, а це явний тренд угору. І якщо подивитися на інші економічні показники, то інфляція суттєво скорочується - 4 відсотки відповідають коридору, закладеному Нацбанком України, золотовалютні резерви наприкінці минулого року суттєво зросли, гривня суттєво зміцнилася у ціні, що є свідченням довіри з боку інвесторів. Дефіцит, закладений у бюджет 2020 року, помірний. Державний борг у співвідношенні до ВВП знижується. Усі ці показники демонструють, що економіка розвивається в правильному напрямку. Звісно, це не лише досягнення уряду за чотири місяці, тут роль відіграє й робота Нацбанку, і попереднього уряду. Але в будь-якому разі, ми на правильному шляху.

Ви назвали найбільші успіхи. В яких сферах Ви очікуєте від уряду України рішучих активних дій?

Описаний мною макроекономічний розвиток позитивний, а тому важливо, аби він тривав надалі. Тобто не можна розслаблятися, а потрібно надалі працювати над тим, аби фіскальна, грошова політика тощо були такими, щоб ці успіхи залишалися. Де зараз потрібні активніші дії, ніж у минулому, так це структурні реформи. Тут варто назвати земельну реформу, про яку багато говорять і яку десятиліттями відкладали, що призвело до ситуації, коли Україна перетворилася на країну-виняток. У більшості схожих держав світу торгівля землею не є якоюсь проблемою, це має позитивний ефект на економіку. В Україні є перші намагання це зробити, відповідний законопроєкт був підтриманий у першому читанні - це вже великий успіх. Але зараз ідеться до того, аби довести цю реформу до кінця, тобто винести закон на друге читання та ухвалити його. І тут вирішальним буде те, як зрештою виглядатиме закон, поки що це незрозуміло. Приміром, у питанні, чи зможуть брати участь у торгівлі землею іноземці, за яких умов. Урядові варто сконцентруватися на тому, аби знайти модель, яка б зрештою допомогла також і пришвидшити економічний розвиток, щоб уряд досягнув показників, ближчих до поставлених в урядовій програмі цілей.

А крім цього?

Друга тема - це реформа державних підприємств, де досі існує багато неефективності, марнотратства, що держава повинна змінити і де останніми роками було мало зрушень. Тож хочеться очікувати, що цей процес отримає новий імпульс передусім від команди міністра економіки Тимофія Милованова. І третє - це правовий захист інвесторів, що надзвичайно важливо. Якщо в Україні хочуть надовго покращити інвестиційний клімат, і тут вже є певний прогрес, то потрібно зайнятися судовою реформою. Це потрібно також і для того, аби у більшому обсязі привести в Україну іноземні інвестиції. Адже останніми роками притік іноземних інвестицій в Україну був радше низьким. Уряд поставив собі за мету збільшити цей показник до 50 мільярдів доларів протягом п'яти років. Без правової захищеності досягти цієї мети не вдасться. Поки що ми бачимо, що Україна не реалізувала свій потенціал у тому, що стосується прямих інвестицій.

Ви зачепили питання земельної реформи. Яким Ви бачите зрештою ринок землі в Україні - повністю вільним, також для іноземців?

Я з великим розумінням ставлюся до того, коли на початку такої реформи встановлюються якісь обмеження, які з часом знімаються, коли з'ясовується, що багато побоювань не виправдалися. Краще так, ніж навпаки. Але повністю виключати іноземців і ставити їхню участь у ринку землі потім на референдум… Я не впевнений, що це реалістичний підхід у наш час, і це стосується не лише України. Я думаю, що передусім самі українці мали б бути зацікавлені в тому, би попит на їхню землю був максимально великим, і цей попит часто походить з-за кордону, тож чому їх виключати? Зрештою, це кошти, якими зрештою зможуть користуватися українці. Інша справа - дивитися, аби це не були люди, які лише хочуть спекулювати землею на ринку. Але це стосується так само й українців, адже серед них так само можуть бути потенційні спекулянти. Тож потрібно створити механізми, аби запобігти цьому. Адже є багато іноземців, які інвестують в Україну, створюють робочі місця, в тому числі в аграрному секторі, і мені б хотілося радше бачити більше таких прикладів, ніж менше.

Цього тижня в Україні активно обговорювали високі зарплати членів уряду, які обурили багатьох громадян. Прем'єр Гончарук захищає такий підхід, мотивуючи його боротьбою з корупцією. Чи справді це дієвий метод?

Самих лише зарплат для того, аби утримати людей від корупції, на мою думку, недостатньо. Водночас зрозуміло й те, що хорошим фахівцям треба платити добрі зарплати. Я думаю, що кожен член уряду має альтернативні можливості роботи в приватному бізнесі, де зарплати залежать від якості роботи. Країна не виграє від того, якщо символічно оплачувати роботу людей протягом багатьох років.

Це може працювати тимчасово, приміром, після Євромайдану багато хто свідомо відмовлявся від зарплати. Але це можна розглядати лише як перехідне рішення. Адже міністр має відповідати за багатотисячний штат співробітників і розпоряджатися мільярдним бюджетом. І це має оплачуватися так само, як і на приватному підприємстві, де панують подібні умови. Звісно, тут ідеться про бюджетні гроші. Але тут варто радше намагатися підвищити ефективність роботи державного сектору, адже частково в установах і міністерствах працює більше людей, ніж потрібно. Тоді підвищити зарплати можна не лише керівництву, але так само і для інших співробітників. Тобто, я б не виокремлював питання оплати праці міністрів в окрему тему, а розглядав би її в контексті структурної реформи держсектору, де мають зростати зарплати.