ФРН хоче заборонити експлуатацію людей в інших країнах

Плитка молочного шоколаду в звичайному супермаркеті в Німеччині коштує менше 80 центів. Водночас мало хто знає, що в ній сховано чимало дитячої праці. Уже два десятиліття як Університет Чикаго з періодичністю в п'ять років досліджує, скільки дітей працює на плантаціях какао-бобів у двох найбільших у світі країнах-постачальницях цієї сировини - Кот-д'Івуар та Гані. В останньому дослідженні говорять про 2,26 мільйона дітей - новий рекорд.

Німецького міністра розвитку Ґерда Мюллера така ситуація лютить: "Проблема в тому, що ми, індустріальні країни, екстерналізуємо виробництво, себто переносимо частини виробничого процесу до країн, що розвиваються, та обходимо таким чином стандарти, чинні для наших продуктів у нашому суспільстві добробуту". Ідеться про соціальні та екологічні стандарти, які в Німеччині є самі собою зрозумілими, каже він. "Таким чином ми заплющуємо очі на експлуатацію людей та природи в країнах, що розвиваються. Одна науковиця з Байройта довела, що для забезпечення такого рівня життя, що ми його маємо в Німеччині, для споживання, до якого ми звикли, у середньому потрібна праця 50 рабів", - зазначив міністр.

Добровільно не виходить

Ця інформація не є новою, по всьому світу уже кілька десятиліть як роблять спроби щось змінити в ситуації, яка склалася. Не лише на рівні політики, але й на рівні бізнесу, коли компанії з індустріальних країн стежать за тим, аби під час усього виробничого процесу дотримувалися трудових, екологічних та соціальних стандартів. "Хто може стежити за тим, аби було дотримано якості продукції, може робити те ж саме і з огляду на права людини", - каже міністр праці Німеччини Губертус Гайль (Hubertus Heil).

Та добровільно досягти цього, схоже, не виходить. Такий висновок можна зробити з результатів опитування понад 5500 німецьких підприємств з понад 500 співробітниками. У грудні 2019-го року з'явилися його перші проміжні результати, згідно з якими лише 18 відсотків підприємств організували ефективну систему контролю, аби документувати, в яких умовах виробляються товари, які вони імпортують. Під час другого кола опитування таких підприємств виявилося 22 відсотки.

Кожна п'ята компанія - це замало

"Результати другого опитування бізнесу знову розчаровують", - каже міністр Мюллер. Для нього наступний крок очевидний: "Аби втілити в життя стандарти прав людини, які вдовж всіх ланцюжків поставок виключають дитячу працю та гарантують базові екологічні та соціальні мінімальні стандарти, нам зараз потрібні законодавчі рамки, так як це було прописано в коаліційній угоді (між ХДС/ХСС та СДПН у Бундестазі. - Ред.)".

Читайте також: Дитячі руки - дорослі прибутки: як діти з Сирії працюють у Туреччині

Правлячі в Німеччині християнські демократи та соціал-демократи ще під час формування уряду 2018 року домовилися про законодавче регулювання цього питання, якщо ситуація не зміниться на добровільній основі. Губертус Гайль оголосив, що текст відповідного законопроєкту буде поданий уже в серпні. Він розраховує на те, що повністю ухваленим закон буде на початку 2021 року.

"Не плутати глобалізацію з експлуатацією"

Підприємства з понад 500 працівниками, за планом Гайля, в майбутньому повинні будуть контролювати, чи не порушують їхні дії права людини та будуть зобов'язані вживати відповідних заходів для запобігання таким порушенням. Крім того, щороку від них вимагатимуть звіту з метою уникнути порушень прав людини.

"Права людини мають універсальну дію, й Німеччина тут несе відповідальність як держава, як економіка та як суспільство", - каже німецький міністр праці. За його словами, німецька економіка як жодна інша залежить від зв'язків в усьому світу, тож вона має й "піклуватися". Мовляв, не можна плутати глобалізацію з експлуатацією.

Бізнес реагує неодностайно

Якщо понад 60 компаній висловлюються за новий закон, зокрема, виробник кави Tchibo, концерн роздрібної торгівлі Rewe, продуктова компанія Nestle й виробник шоколаду Alfred Ritter, то спілки підприємців висловлюють протест. Там заявляють, що бізнес і без того вже неабияк постраждав внаслідок пандемії COVID-19. "Додаткове запровадження закону, який зобов'язуватиме компанії піклуватися про інших, поставить нас у ситуацію максимально допустимої завантаженості та лише відтягне процес відновлення економіки", - заявили в спілці міжнародної торгівлі Німеччини BGA.

Читайте також: Торгівля жінками з України - проблема, що може загостритися

"Від підприємців очікують більшої ефективності щодо подолання проблем у сфері прав людини, ніж від усього уряду Меркель. Тут не вистачає золотої середни", - критикує представник BGA Штеффен Кампетер (Steffen Kampeter). Особливо Кампетера, як і інших представників спілки, хвилює те, що компанії, за планами уряду, будуть юридично відповідати за недотримання стандартів під час виробничого процесу.

Робити все можливе

Міністр праці Німеччини Гайль вважає такі завданні посильними для виконання компаніями. Відповідальність передбачена, за його словами, лише в тих випадках, коли завдану шкоду можна було передбачити та уникнути. "Ми хочемо зобов'язати підприємців піклуватися, і якщо вони робитимуть усе можливе, що є в їхньому розпорядженні, тоді вони не нестимуть відповідальності", - доповнює міністр розвитку Мюллер.

Та попри рішучість Гайля та Мюллера щодо якомога швидшого ухвалення нового закону їх можуть очікувати труднощі, адже не всі в німецькому уряді підтримують їхні ідеї. Головний критик планів - міністр економіки Петер Альтмаєр (Peter Altmaier).

Почекати, що робитиме ЄС?

Альтмаєр повідомив, що результати опитувань бізнесу уважно проаналізує весь кабінет міністрів. "Ми достеменно перевіримо, які є "дірки" (в законодавстві. - Ред.) та як ми можемо використати головування Німеччини в Раді ЄС (що триватиме до 31 грудня. - Ред.), аби прийти до відповідальної організації процесу поставок і виробництва на рівні Євросоюзу", - каже він.

Читайте також: На полуниці до Німеччини: в "рабство" чи на заробіток?

Утім, саме тут і є проблема, каже Армін Паш (Armin Paasch) з церковної благодійної організації Miseror: "Усі спроби перевести дискусію на рівень ЄС мають і матимуть як результат затягування ухвалення закону на роки. І це відкриє можливості різноманітним блокуванням та послабленням у рамках ЄС".

Паш сподівається, що міністрам Мюллеру та Гайлю вдасться переконати своїх колег в уряді: "Нам спершу потрібен німецький закон про ланцюги поставок, у такий спосіб підвищується також імовірність, що за два-три роки набере чинності і відповідна директива ЄС, що діятиме і для інших країн".