Німеччинна: що робити з неонацистами?

У німецькій політиці з новою силою спалахнула дискусія про заборону правоекстремістської Націонал-демократичної партії. На вихідних ця неонацистська партія провела у Берліні перший загальнонаціональний з”їзд, який супроводжувався протестами місцевих політиків та громадських активістів. Berliner Morgenpost пише:

Об”єднання всіх демократичних партій та організацій проти з”їзду НДПН дуже радує. На мирному мітингу поруч із місцем проведення неонацистського форуму разом виступали і члени правлячої в Берліні коаліції, і опозиціонери. Цим вони продемонстрували, що у боротьбі з правими екстремістами демократи в цій країні тримаються разом. Їх усіх об”єднує одна мета: мрія лідера НДПН Удо Фойґта про прихід до влади повинна бути знищена в зародку. Для цього потрібно чимало дій... аж до заборони неонацистської партії, - вважає Berliner Morgenpost.

Lübecker Nachrichten звинувачує в посиленні правих екстремістів у Німеччині правлячі партії:

Недавні парламентські вибори у Мекленбургу-Передній Померанії показали, як залякано й примітивно реагують великі партії на наступ неонацистів. У регіонах з високим рівнем безробіття й бідністю „коричневі” збирають великий електоральний врожай. Хто не бачить тут зв”язку, стає опосередкованим помічником неонацистів, - вважає Lübecker Nachrichten.

До міжнародних подій. Наприкінці минулого тижня Росія домовилася з США щодо її вступу до Світової організації торгівлі. Німецька Süddeutsche Zeitung з цього приводу пише:

Тепер Росія може розраховувати на подальше зростання економіки. Приклад Китаю доводить, яким вигідним може бути членство у СОТ. У першу чергу нові імпульси отримає сфера послуг. Це дуже вигідно Путіну, адже досі почуття власної гідності росіян базувалося переважно на високих цінах на енергоносії. Але є ще й інша сторона медалі. Членство у Світовій організації торгівлі надасть можливість приборкати досі непередбачувану Росію. Тепер Москві доведеться визнати правила гри у міжнародній торгівлі. Якщо Росія їх дотримуватиметься, вона буде надійним економічним партнером. А це добре і для неї самої, і для решти 150 країн-членів СОТ, - читаємо на сторінках Süddeutsche Zeitung.

Французька Les Dernières Nouvelles d'Alsace зі Страсбурга коментує відносини між Росією та Європейським союзом:

„Газпром” може закрутити газовий кран Україні чи Грузії й поставити в скрутне становище європейців, показавши їм поганий настрій Кремля. Або ж Кремль може дати ляпаса Європі й виступити проти незалежності Косова. Європейці не можуть цьому нічого протиставити. У Парижі, Берліні чи Лондоні не розуміють, що така політика працює за принципом „ти мені, я тобі”. Наприклад, „так” у косовському питанні в обмін на право самовизначення проросійських регіонів, як наприклад, Південна Осетія, де в неділю вібувся референдум про незалежність від Грузії. Це як російські матрьошки... Але така логіка неприйнятна для Європи. Тому партнерство з Росією буде завжди складним для Європи, навіять якщо від нього нікуди не дінешся, - підсумовує Les Dernières Nouvelles d'Alsace.

На завершення – про недавні парламентські вибори у США, на яких здобула перемогу опозиційна Демократична партія. Німецька Landeszeitung пише:

Проголосувавши за демократів, американці дали президенту справжнього ляпаса. Адже вони не тільки сказалі „ні” війні в Іраку. Вони, очевидно, втомилися від постійних порушень міжнародного права. Вони соромляться за „Гуантанамо”, де роками зневажаються права людини, та за тортури в „Абу Грейб”... Тепер після втрати Сенату й Палати представників Буш змушений шукати діалогу з демократами. Саме вони представлятимуть нове обличчя Америки, яке насправді не таке вже й нове. Ідеться „лише” про повернення до старих цінностей та зразкової функції американськї демократії в світі. Це Америка, яка, здавалося, була втраченою, - пише Landeszeitung.

Швейцарська Neue Zürcher Zeitung аналізує дії президента-республіканця Джорджа Буша, який після поразки призначив новим міністром оборони Роберта Ґейтса:

Коли в політиків виникають складнощі, вони шукають поради „мудреців”. Для Буша таким „лікарем” став Боб Гейтс, який служив ще його батькові. Чи справді він та інші допоможуть Бушу-молодшому вийти зі скрутного становища, покаже час. Адже синові зараз доводиться мати справу і з наслідками зовнішньої політика свого батька, зокрема, із безславним кінцем війни у Перській затоці 1991 року, - вважає Neue Zürcher Zeitung.

Огляд преси підготував Роман Гончаренко