Німці, підневільні працівники та війна
6 жовтня 2010 р.
Підневільна праця належить до найбільших злочинів націонал-соціалістичної Німеччини, які найдовше залишались непокараними. Широка громадськість дізналась про них лише 2000 року, коли на відшкодування жертвам, які ще залишились у живих, спрямували близько 10 мільярдів євро. В Єврейському музеї в Берліні днями відкрилася перша виставка, присвячена цій темі "Німці, підневільні працівники та війна". Її профінансував Фонд "Пам'ять, відповідальність, майбутнє", а патронує особисто президент Німеччини Кристиан Вульфф.
Першими жертвами нацистської системи примусової праці були євреї. Їх публічно засуджували як неохочих і нездатних до роботи. Вершиною такого цинізму став напис "Arbeit macht frei" (Робота робить вільним) на воротах концтабору "Освенцим" в окупованій Польщі.
До Німеччини або ж до окупованих територій на важку роботу вивезли понад 20 мільйонів чоловіків, жінок і дітей з усієї Європи. Керівник виставки та водночас директор меморіального комплексу "Бухенвальд" Фолькгард Кніґґе каже, що це – історія "публічного злочину". Тому що примусові працівники від 1941 року були задіяні практично скрізь.
"Від помічників по господарству в родинах до важкої промисловості, від земельних робіт до церковної прислуги. Це виставка також про глибину проникнення націонал-соціалізму в німецьке суспільство та про расизм як складову цієї підневільної праці",- каже Фолькгард Кніґґе.
Система стосунків із підневільними працівниками
Наскільки добре функціонувала ця система, демонструють близько 1000 фотографій, листів, аудіо- та відеосвідчень. У ті часи презирливі коментарі стосовно євреїв, синті та ромів вважались буденною справою.
"Оскільки підневільні працівники траплялись скрізь, то кожен німець або німкеня мусили визначатися, яким чином будувати стосунки із цими людьми - із хоч якимось співчуттям чи на антилюдських засадах ідеології расизму",- пояснює Кніґґе.
Озвучені читцями письмові спогади можна прослухати на спеціальних аудіоприладах в музеї, наприклад спогади француза Жака Леперка, який в 20 років мусив працювати на автозаводі BMW - за катастрофічних умов. "У бараку, де мене розмістили, панував страшний холод. Я почав працювати: по 12 годин на добу - тиждень денних змін чергувався із тижнем нічних. Вони переривались лише численними авіаційними нальотами". Попри важкі хвороби, Леперку вдалося вистояти виснажливу працю й знущання.
Унікальні фотодокументи
Організатори виставки хотіли вшанувати нею тих підневільних працівників, хто ще залишився в живих, каже Кніґґе. Уперше стало можливим зобразити всі аспекти їхньої долі, в тому числі й післявоєнного часу. Історики, які відвідали експозицію, були вражені передовсім великим обсягом фотографічного матеріалу, що його відшукали у приватних і державних архівах по всій Європі.