Нічне життя Берліна – клубні лейбли процвітають

Watergate – так називається один з клубів у західній частині Берліна. Його особливість полягає в тому, що, провівши всю ніч на дансполі, потім можна забрати музику із собою додому. Таке можливе завдяки студії звукозапису, яку має клуб.

«Ми намагаємося вловити атмосферу клубу і записати її на диск. Удома заплющуй очі й повертайся в думках знову на наш данспол. Це досить складно всю ніч втиснути в одну годину. Однак такою є наша ідея – атмосфера клубу в мініатюрі», - розповідає діджей Лі Джонс.

Клуб заснував власний лейбл два роки тому. Публікується лише та музика, яка лунає у Watergate - і це електронна музика. Попри обмежену кількість працівників, свої компіляції лейбл продукує регулярно. У цифрові часи запис пристойного диску може цілком забезпечити й одна людина. «Ми не залежимо від продажу компакт-дисків, - пояснює Робін Дрімальскі з Watergate Records. – Наш лейбл фінансується за рахунок доходів клубу. Тому ми можемо робити більше речей, ніж той, хто вимушений дивитися, аби йому ще залишилася якась копійка на життя».

Мініатюрні велетні

Тираж одного альбому, як правило, не перевищує шести з половиною тисяч штук. Це ніщо в порівнянні з великими фірмами звукозапису. І все ж таки міні-лейбли теж мають свій вплив на мейнстрім, стверджує музичний експерт Торстен Ґросс із журналу «Rolling Stone». «В останні роки ми спостерігаємо виникнення дедалі більших ніш у різних жанрах. І саме малі лейбли тут відіграють велику роль, аби заповнити їх і зберегти цю субкультуру».

Watergate – не єдиний берлінський клуб з власним лейблом. Є ще два – Bar25 та Berghain. Британський журнал DJ-Mag визнав Berghain найкращим клубом світу 2009-го року. Його клубний лейбл Das Ostgut Ton продає компакт-диски й вініл не тільки в Німеччині, але також в Японії і Великобританії. «Сама ідея не така вже курйозна, - каже Нік Геппнер з Das Ostgut Ton. - У клубі ти маєш все - діджеїв і продюсерів. Тому видається логічним, аби підключитися й записати те, що вони витворяють».

Сучасні поштові картки на згадку

У Німеччині й раніше були клуби, які мали власні лейбли, і лейбли, які потім утворювали клуби. Коли на початку 90-х років електронна музика вперше вирвалася зі своєї ніші, з'явилося чимало так званих «клубних компіляцій». Одним з перших таких клубних лейблів був франкфуртський Cocoon. «Власна студія звукозапису є безперечно частиною корпоративної ідентичності, - вважає музичний експерт Торстен Ґрос. – З іншого боку, в часи, коли завдяки дешевим авіалініям можна подорожувати по вечірках, випущені клубними лейблами диски виконують роль електронних або вінілових поштових карток, які купують на згадку».

Поштові картки з Берліна, як бачимо, користуються підвищеним попитом. Коли лейбл Das Ostgut Tor відзначав у Лондоні випуск нової платівки, то всі квитки на цю вечірку були розпродані ще за багато днів до того, як увімкнули діджейський пульт.

Автор: Беркаль Шарон, Володимир Медяний
Редактор: Христина Ніколайчук