Олекса Довбуш у староєврейському фольклорі

ній традиції.

Олекса Довбуш, старший син убогого комірника з села Печеніжина, що на Коломийщині, народився 1700 року. Численні байки, складені про Довбуша, оповивають його постать романтикою. Ще й донині гуцули цілком серйозно розповідають про те, що, подібно до Зиґфріда з давньонімецької “Пісні про Нібелунгів”, мати Довбуша зробила свого сина настільки невразливим, що його не брала жодна куля, а сам Олекса стріляв так влучно, що його кулі як одна завжди влучали в ціль. Свої напади загін Довбуша спрямовував проти найбільш ненависних народові панів. Грошима, відібраними у них, Олекса часто ділився з селянами. Австрійська влада неодноразово намагалася схопити легендарного ватажка карпатських опришків.

Це більш-менш загальновідомі факти про Олексу Довбуша, відображені в українському фольклорі. Значно менше широкому загалові відомо про те, що постать славетного Довбуша відбилася й у староєврейському фольклорі. Один з найцікавіших творів - балада Шимшона Мельцера. Мельцер народився в Галичині 1909 року і ще в дитинстві почув легенди про дивовижну зустріч між Довбушем та Бааль-Шем Товом або ж, як його ще називають, Бештом - засновником хасидизму (течії в юдаїзмі), цілителем та видатним єврейським духовним авторитетом. Де й за яких обставин могли зустрітися доблесний "український Робін Гуд" та відомий єврейський мудрець? Доктор наук Лариса Фіалкова з Хайфського університету в Ізраїлі тривалий час досліджувала оповідання про зустріч Довбуша та Бешта і має свою версію їхньої зустрічі:

„За єврейськими легендами, зустріч трапилася в Карпатах. Я бачила також одну легенду в збірці Гнатюка, в якій Бешта було названо "господарем корчми.”

Натомість київський дослідник, член Українського географічного товариства Роман Маленков скептично ставиться до самої можливості того, що стежки Бешта та Довбуша перетнулися. Навіть якщо це й сталося, каже Маленков, то не в горах:

„За легендами, Бешт зустрівся з Довбушем у Коломиї або поблизу неї. Це могло бути одне з навколишніх сіл. У Печеніжині, на батьківщині Довбуша, маловірогідно, що вони зустрічалися.”

І все ж, якщо полонини старовинного Прикарпаття таки були німими свідками такої незвичної зустрічі, про що могли говорити ці двоє? Лариса Фіалкова:

„Ми можемо дізнатися про таку розмову з балади Шимшона Мельцера. Там Довбуш постає вже літньою людиною і просить Бешта вибачити його гріхи, щоби він міг потрапити до раю. Бешт дає йому поради, що треба зробити.”

Довбуш, хоч і посивілий, прискакав таки нівроку,

Як орел сягнув той вершник до бурхливого потоку.

Там га-Бешт сидів на кручі і дививсь в блакитне небо.

Довбуш клекнув на коліна, з трепетом святим, як треба.

Ти візьми моє багатство й вибач мені шлях гріховний,

Бо вже скоро маю стати пред Суддею я Верховним.

Стану я в Суді Високім, де лише Господь суддює

Він спитає, що робив я. Що йому я відзвітую?

Так описує поет Шимшон Мельцер прохання Довбуша про прощу. На думку Михайла Дідишина, засновника музею імені Довбуша в селі Космачі на Івано-Франківщині, людини, яка присвятила своє життя спадщині Довбуша, ці рядки підтверджують, що:

„Олекса був дуже віруючою людиною, і це цілком могло бути. Але по-перше, він міг зустрітися зі звичайними священиками того часу, а по-друге, Олекса казав, що коли він вирішив іти в опришки, то добре це обдумав. Якщо панам є право карати невинних людей, то він вирішив вступитися за правду і не вважав, що робить гріх.”

Михайло Дідишин - автор пам'ятника легендарному ватажкові, який він витесав з кількатонної кам'яної брили разом зі скульптором Болюком. Аби дізнатися більше про Довбуша та почути легенди про нього, розповідає Дiдишин, люди приїздять до музею навіть з-за меж України:

„Побачити оцю хатину, під якою було смертельно поранено Довбуша, побачити рушницю, з якої його було вбито... Є пояс Довбуша, який того часу не могла пробити куля.”

Дослідникам життя Довбуша та фольклору про нього залишається розкрити ще багато таємниць, пов’язаних з його особою. Як сказав член Українського географічного товариства Роман Маленков:

„Про Довбуша залишилося багато документації, але попри це його фігура залишається однією з найзагадковіших.”