Сигнал-застереження Анкарі від Європарламенту

Європарламент (ЄП) у четвер, 24 листопада, проголосував за резулюцію, в якій вимагає заморозити переговори про вступ Туреччини до ЄС. Під час дебатів напередодні на підтримку цього рішення виступили як обидві провідні фракції ЄП - консерватори та соціал-демократи, - так і Зелені. "Наше послання Туреччині дуже чітке: переговори щодо членства мають бути негайно заморожені", - заявив Манфред Вебер, голова Європейської народної партії, яка має найбільше депутатів у ЄП. Його позицію підтримав Джанні Пітелла, очільник соціалістів, який додав, що ЄС "відкритий для діалогу в майбутньому".

"Нові масові звільнення, закриття інформаційних агенцій, заборона 275 неурядових організацій - усі критики режиму опинилися під загрозою затримання", - соціал-демократ Арне Ліц розповів колегам-парламентарям про враження від свого нещодавнього візиту до Туреччини. На його думку, баланс влади в країні зруйновано і вона вже перетворилася на диктатуру.

Багаторічний процес - без значних досягнень

Намагання Туреччини долучитися до ЄС вже перетворилося на справжню на політичну драму із незліченною кількістю актів. Від подачі заявки на членство у 1959-му до початку переговорів минуло 46 років. 2005 року Туреччина настільки розвинула демократію - яка переривалася військовою диктатурою - та правову державу, що це уможливило початок перемовин.

Однак шлях Туреччини до Європи розпочався задовго до 2005 року. Засновник держави Мустафа Кемаль Ататюрк вже у 1923 році був захоплений "європейською цивілізацією". Методами, які сьогодні викликають радше запитання, він намагався модернізувати країну, відділити державу від церкви й привити співгромадянам європейські цінності. Рух Туреччини до Європи - це заповіт Ататюрка, якого тією чи іншою мірою дотримувалися всі його послідовники.

У 1952 році Туреччина вступила до НАТО. У 1964-му - підписала з Європейською економічною спільнотою угоду про асоціацію, яка до 1996 року перетворилася у митний союз практично для всіх груп товарів. Тож на момент початку переговорів про вступ у 2005-му Туреччина та ЄС були міцно пов'язані економічно.

Однак уже 2006 року ці переговори потрапити у першу кризу через кіпрське питання. 1974-го року Туреччина ввела в північну частину Кіпру свої війська й досі тримає цю територію острову під своїм контролем. Відтоді Кіпр є розділеним. Анкара відмовляється визнавати уряд Кіпру - країни, яка, до речі, вже є членом ЄС. Спроби ж домовитися про об'єднання острова теж ні до чого не призвели - остання спроба провалилася у вівторок.

Переговори про приєднання Туреччини до ЄС і без того просуваються вкрай повільно. За даними Єврокомісії, поки що лише в трьох пунктах із 35 вдалося досягти вартих уваги результатів.

Єрдоган на голосування не зважає

Уповноважена Європарламенту з питань Туреччини Каті Пірі хотіла минулого тижня відвідати представників турецького уряду в Анкарі. Однак через небажання турецької сторони їй довелося скасувати візит. Нині Пірі також виступає за призупинення переговорів із Туреччиною. Чи вважає вона, що це рішення ЄП може вразити Ердогана? "Таких ілюзій я не маю", - запевняє нідерландська соціал-демократка. Однак з огляду на затримання десяти депутатів, арешт 115 журналістів та десятки тисяч жертв "чисток" Європа повинна вдатися до дій, вважає Пірі.

Утім, турецький президент ще до ухвалення резолюції в ЄП заявив, що таке голосування не матиме для Туреччини жодного значення - незалежно від його результатів. "Європейський Союз намагається просто примусити нас вийти із цього процесу (переговорів про вступ до ЄС. - Ред.)", - наводить його слова агенція dpa.

Голосування в Європарламенті справді не має безпосереднього впливу на переговори про вступ Туреччини до ЄС. Річ у тім, що остаточно призупинити переговори можна лише після того, коли таке рішення підтримають усі 28 країн-членів ЄС і тільки одностайно. Офіційно зупинки переговорів з Анкарою досі вимагала лише Австрія. Верховна представниця ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки Федеріка Могеріні застерегла від такого кроку. За її словами, у такому випадку Брюссель втратить можливості впливу на важливого партнера, яким є Анкара. Адже Євросоюз потребує Туреччину для стримування потоку шукачів притулку - ухвалена в березні угода між сторонами щодо біженців досі діє.