Переосмислення минулого: нетипове завдання для СБУ

Першим кроком стало розсекречення документів про Голодомор 30-их років минулого століття. Відтоді по всій країні триває масштабна інформаційна кампанія. На початку 2009 року президент Ющенко видав указ, згідно з яким має бути розсекречено архівну інформацію про репресії КҐБ в Україні.

Опрацювання архівів і просвітницьку роботу покладено на Службу безпеки. Для спецслужби - це завдання нетипове, тож у архівістів СБУ просто немає досвіду. Глава відомства Валентин Наливайченко навіть висловився за співпрацю у цьому питанні з Уповноваженою уряду Німеччини щодо опрацювання архівів «Штазі» Маріанне Біртлер.

Унікальний підхід

Унікальність України в тому, що просвітницькою роботою щодо репресій минулого займається сама спецслужба, а не спеціально уповноважений незалежний орган, зауважує німецький історик Ґергард Сімон: «Наскільки я можу судити, результати їхньої роботи є доволі непоганими. Тому я позитивно ставлюся до того, що робить у цьому плані СБУ. Бо я більше не бачу жодної інституції в Україні, яка могла би цим займатися»,- каже Сімон.

У підготовці просвітніх заходів щодо репресій радянських спецслужб Служба безпеки тісно співпрацює з Інститутом національної пам’яті. Серед головних завдань цієї установи, зокрема, «виявлення та дослідження фактів голодоморів та політичних репресій і опору їм в Україні, інформування про такі факти громадян України та світової громадськості».

Однак Ґергард Сімон вважає недоцільним передавати архіви КҐБ у відання інституту: «Здавалося би, справді, цей інститут – це те, що треба для такої роботи. Однак, наскільки я знайомий із ситуацією, цей інститут перебуває, якщо висловлюватися обережно, у руках «націоналістично налаштованих людей». Натомість керівництво СБУ діє нейтрально і виважено»,- каже німецький історик.

Делікатна справа

Те, що переосмислення комуністичного минулого для українського суспільства - тема дуже делікатна, вже засвідчили палкі політичні дебати про визнання Голодомору геноцидом українського народу. При цьому українці схильні до крайнощів: одні завжди виправдовують Москву, інші постійно лише вішають на Кремль всіх собак. «Те, що українці самі були частиною злочинної системи, часто залишається поза увагою»,- констатує Сімон.

Досі дебати про історичну спадщину Радянського Союзу і просвітницькі кампанії зводилися, головним чином, до Голодомору і сталінських репресій. Однак президент Ющенко хоче йти далі: у січні цього року своїм указом він розпорядився відкрити всі архівні матеріали, які стосуються політичних репресій. За інформацією правозахисників, в українських архівах залишається близько 800 тисяч засекречених документів про переслідування дисидентів.

Інформаторів не називають

Однак імена пересічних інформаторів спецслужб, які сприяли таким чином репресіям, українці так і не дізнаються. Основна частина справ неофіційних співробітників КҐБ напередодні проголошення незалежності України була знищена або перевезена до Москви. Але й ті матеріали, які ще можна знайти у Києві, залишаться засекреченими, вважає правозахисник Євген Захаров.

«Думаю, що ніколи ці файли не дадуть відкрити, оскільки це буде зачіпати дуже значну частину нині діючого політикуму, значну частину досі активної «наукової еліти» і так далі. Велика частина людей співпрацювала зі спецслужбами – хто добровільно, хто за примусом»,- зауважує Захаров.

Тим часом, реформування Служби безпеки України просувається дуже повільно. Лише на початку нинішнього року СБУ повідомила, що відмовляється від послуг інформаторів у вищих навчальних закладах країни.

Автор: Євген Тейзе

Редактор: Захар Бутирський