Процес над піратами

Перший судовий процес над сомалійськими піратами на теренах Федеративної Республіки тривав майже два роки. У підсумку земельний суд Гамбурга у п'ятницю, 19 жовтня, визнав десятьох людей віком від 19 до 50 років, точні дати народження яких встановити не вдалося, винними у нападі на морський транспорт, грабежі та викраденні людей з метою отримання викупу. Вони напали на гамбурзьке вантажне судно «Тайпан» у 2010 році.

В якості вироку сім дорослих вихідців з Сомалі отримали по шість або сім років тюремного ув'язнення, трьом наймолодшим піратам суд призначив по два роки позбавлення волі.

«Я народився під деревом»

Суть справи є доволі простою. Однак при цьому Феміда билася з нею майже два роки. Процес нагадував зіткнення двох цивілізацій. Вже найперший протокольний момент судового розгляду – ідентифікація осіб – спричинила затримки. Щойно вдалося більш-менш з'ясувати правильне написання імен та прізвищ обвинувачених, як з'явилась нова складність – визначити їхній вік. Багато з них його просто не знали. Один сказав: «Я народився 1986 року, в сезон дощів». Другий розповів: «Я народився під деревом. Я гадаю, мені зараз 20 років».

Під час останніх дебатів все обмежилося взаємними обвинуваченнями та зверненнями до судді з проханням бути поблажливим. «Я хочу жити тут, у Німеччині, нормальним життям», - сказав наймолодший на лаві підсудних, 1993 року народження. На батьківщині його не чекає нічого доброго: «Коли я втратив своїх батьків, я був ще дитиною, я не можу згадати цей момент».

Важливі експертні висновки щодо Сомалі

Ситуація у Сомалі була від самого початку темою цього прецедентного процесу. В той час як одні адвокати звинувачували суд в недостатніх зусиллях із пошуку істини в країні народження піратів, головний суддя Бернд Штайнметц наполягав, що хаотичну ситуацію там чудово змалював експерт. Будні населення супроводжуються насильством та економічними злиднями, «насильницьке присвоєння товарів» є поширеною практикою.

Піратство у Сомалі є «дедалі важливішим економічним чинником». Зникнення риби у регіональних водах та засмічення отруйним сміттям могли послужити підґрунтям для появи на початку 1990-х піратської проблеми, сказав Штайнметц: «Ми вважаємо, що піратство також є частиною воєнної економіки.»

Тривалий час один з обвинувачених не міг розібратися, хто є хто у залі суду. Так, прокурора Рональда Ґіш-Ральфа він вважав суддею, а суддю Штайнметца вважав тим, хто буде катувати підсудного. Сомалієць переказав через свого адвоката: «Хай мене стратять, тільки не катують!»

Трьох наймолодших засуджених ще у квітні цього року відпустили на волю. Як заявив один з адвокатів, тепер вони, звичайно ж, підуть у німецьку школу отримувати освіту. Депортація їм не загрожує, оскільки через катастрофічну ситуацію на їхній батьківщині, у Сомалі, з гуманістичних міркувань нікого туди не відправляють.

Неоднозначні підсумки процесу

Газета Frankfurter Rundschau критикує відсутність міжнародного правосуддя для вирішення подібних справ: «На узбережжі Сомалі немає жодного міжнародного суду, який би займався піратством. Немає і сусідніх держав, які б приймали полонених морських грабіжників. І якби суд у Гамбургу не розпочав процес, цих людей довелося б просто відпустити. Яким би складним не було життя у Сомалі, не кожен все-таки береться за зброю і стає піратом. Ці десятеро людей напали на судно, обстріляли важкою зброєю та ризикували життями людей. Це було і залишається серйозним злочином, за який судять. Де б це не було».

Оцінки процесу доволі неоднозначні. Газета «Зюддойче Цайтунг» пише, що перший в ФРН процес над піратами був помилкою: «Це було зіткнення двох світів. З одного боку – німецька правова держава, з іншого – Сомалі, де триває громадянська війна і де виживає сильніший. Однак хіба в судовій залі мають вирішуватися проблеми безконтрольної глобалізації? Це неможливо. Засуджені – бідні як церковні миші та переважно без шкільної освіти. Грабіжництвом вони здобували хліб для своїх сімей. Хто б вчинив у їхньому становищі інакше?»