1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Поляки рятують Передню Померанію від занепаду

20 грудня 2011 р.

Кажуть, що Передня Померанія, що на північному сході Німеччини, повільно вимирає. Це так, але не поблизу кордону з Польщею. Дедалі більше польських родин селяться в Німеччині, нещодавно там навіть відкрили дитячий садок.

https://p.dw.com/p/13W0w
У німецько-польському дитсадку "Randow Spatzen"
У німецько-польському дитсадку "Randow Spatzen"Фото: DW/Wojcik

П’ятирічний Ян радіє, коли мама приводить його до нового дитячого садочка. Місяць тому їхня маленька родина – мама й двоє синів – переїхала жити з Польщі до містечка Льокнітц, що в Передній Померанії, на німецько-польському кордоні. «Мені хотілося жити поруч з кордоном, недалеко від польського містечка моїх батьків», - розповідає Маґдалена Піхорська. Народилася вона у Щецині, шість років жила в німецькому Кілі, а після розлучення з чоловіком вирішила почати все наново в Льокнітці.

Це містечко у німецькій Передній Померанії всього на 20 кілометрів віддалене від Щецина. «Тут можна дуже дешево знімати квартиру. Набагато дешевше, ніж у Щецині», – розповідає Маґдалена Піхорська. І це не дивно – у той час, як портове польське місто Щецин переживає справжній бум, на іншому боці кордону фактично вимирають цілі міста й села. У Передній Померанії дуже високий рівень безробіття, слабка інфраструктура, у людей практично немає перспектив.

Німецько-польська гімназія в Льокнітці
Німецько-польська гімназія в ЛьокнітціФото: DW

Утім, це тільки з одного боку. З іншого ж добре відчуваються імпульси німецько-польського зрушення. Один з них і спонукав Маґдалену Піхорську переїхати жити до Німеччини. Вона наважилася на цей крок, хоча багато німецьких друзів застерігали її від переїзду в глуху безперспективну провінцію. Утім, як каже сама Маґдалена, її дуже приваблює жити між кордонами, відчувати постійну суміш німецького й польського повсякдення.

Приміром, у Льокнітці вже є німецько-польська гімназія, а нещодавно відкрився ще й німецько-польський дитячий садок «Randow Spatzen». «Ян грається тут як з німецькими, так і з польськими дітками, в них немає жодних бар’єрів», – каже Маґдалена Піхорська. Жінка розповідає, що спочатку сама трохи боялася, адже про Льокнітц розповідали, що поляків там не люблять: то машини з польськими номерами нівечать, то антипольські гасла на будинку напишуть… Але поки сама Маґдалена нічого такого не бачила й почувається дуже добре в Льокнітці.

Перехід кордону на сніданок

Тільки-но Ян зайшов до садочка, він швидко міняє свої зимові черевики на хатнє взуття, в разом з тим автоматично переходить з польської на німецьку. Неподалік від нього допомагає зняти своєму сину чобітки Вальдемар Новаковський. Ще ранній ранок, а тато з сином вже встигли перейти кордон. Справа в тому, що Новаковські живуть у Щецині, а голова родини постійно працює в Німеччині. Фактично, каже Вальдемар Новаковський, ми тільки спимо в Польщі. Тому він та його дружина вже задумалися над тим, щоб купити собі ділянку під забудову на території Німеччини, поблизу з польським кордоном. «Ціни на земельні ділянки тут дуже малі. Десь половина, а то й менше від цін, що є нині в Щецині», - каже Новаковський.

Нова будівля садочку "Randow Spatzen"
Нова будівля садочку "Randow Spatzen"Фото: DW/Wojcik

Кожна четверта дитина в німецько-польскому садочку в Льокнітці походить з польської родини. Більшість уже переїхали жити до Німеччини. Для багатьох на німецькій території втілилися в життя мрії про власний будинок. Таку розкіш у Польщі неможливо було б оплатити. З іншого боку, у той час, як у всій Передній Померанії чисельність населення стало зменшується, у Льокнітці вона знову зростає, вперше після вступу Польщі до ЄС 2004 року.

Від такого переселення має зиск передусім саме німецьке містечко, каже Вальдемар Новаковський: «Переїжджають практично тільки молоді люди з дітьми. Це молоді родини, які думають про своє майбутнє. Тобто хочуть засновувати підприємства, створювати щось своє». Думають вони й про майбутнє своїх дітей. І вважають для цього майбутнього абсолютною необхідністю опанування німецької мови.

Найкраще таке вивчення мови починається саме в садочку. Керівник «Randow Spatzen» Олаф Лейойне не без гордості розповідає про те, що вперше за багато років йому доводиться складати список бажаючих отримати місце в садочку. Раніше такого не було, щоб місць не вистачало, каже Олаф Лейойне.

«Напівполяк, напівльокнітцець»

Обід в садочку: діти говорять і польською, і німецькою
Обід в садочку: діти говорять і польською, і німецькоюФото: DW/Wojcik

Ютта Маусольф – одна з 16 виховательок, які працюють у садочку. У неї найбільший стаж роботи, тому є що згадати. «Багато років тому у Льокнітці було три дитсадки. Я працювала в усіх трьох і мала нещастя всі ці три дитсадки закривати», - каже Ютта Маусольф. Тому відродження дитсадків, спорудження сучасного приміщення саме для дитсадочка – дуже приємна, але й незвична справа для її міста, переконана вихователька.

Вона пригадує, що вперше 1991 року мала в одній з груп дитину з Польщі. Сьогодні в її групі половина дітей – поляки. Дехто говорить уже вільно німецькою, дехто тільки пару речень, є й такі, яким ще взагалі важко порозумітися німецькою. «Звісно, нам не завжди просто. І чим більше польських дітей у нас, тим повільніше просувається вивчення німецької». Тому дитсадку довелося навіть взяти на роботу польську виховательку, щоб краще спілкуватися з дітьми.

Але поки виховательки задумуються над мовними проблемами, діти просто діють. Ян, приміром, спонтанно перекладає усе, що каже його вихователька, своїм одногрупникам, які ще тільки починають опановувати німецьку. А на питання про його національність п’ятирічний хлопчик відповідає швидко: «Я – напівполяк і … напівльокнітцець». Його німецький друг підтримує тему й розповідає, що днями з батьками був у Польщі, щоб купити теплі рукавиці. А німецька дівчинка, яка хоче долучитися до розмови, з гордістю заявляє, що її тато в Польщі працює. Ось такий веселий і невимушений інтернаціонал не дає занепасти німецькому містечку, а в перспективі, можливо, й цілому регіону.

Автори: Надін Войцик/Леся Юрченко
Редактор: Євген Тейзе