Помолитися в дорозі

"Захисти мою родину і допоможи мені благополучно повернутись додому", - таке побажання залишив "дальнобійник" зі східної Німеччині у книзі-відгуків каплички Святого Рафаїла. Невелика кам'яна будівля розмістилась обабіч автобану А57 в районі міста Нойс. Щосекунди тут проносяться фури, легкові автомобілі, автобуси та мотоцикли – утім до самої церкви дорожня суєта не проникає. Тут панує тиша та благодать.

Наодинці з Богом

"Якщо ви сюди зайдете, одразу ж відчуєте зовсім іншу атмосферу, - розповідає Хелене Шіле - несхожу на ту, яка на вулиці. Тут можна заспокоїтись, помолитись". Багато людей, які зазвичай не ходять до церкви, приходять саме сюди, розповідає жінка. Німці та іноземці, християни та мусульмани, буддисти та представники інших віросповідань: люди різних національностей і поглядів. Тут ставлять свічки навіть ті, хто нічого спільного з церковними звичаями раніше не мав. "Адже це таке собі анонімне місце, куди людина може зайти, щоби залишитись наодинці, поговорити з Богом і подякувати йому, чи попростити про щось". – каже пенсіонерка, яка опікується каплицею.

Це місце стало частиною її життя. Разом з чоловіком Хелене приходить сюди щотижня. Прибирає, доглядає за садком, приносить свічки – і так вже протягом 37 років. Тоді місцева церковна громада виділила клаптик землі і завдяки пожертвам фірм та небайдужих вірних на ній звели капличку Святого Рафаїла.

Нині вона відкрита для усіх: хтось їде навмисно, побачивши вказівник, інші випадково – збочивши з головної дороги, на відпочинок. Утім не помітити цегляний будинок з мідною зеленою банею – неможливо.

Відпочинок для душі

"Ініціативи зведення таких каплиць сьогодні найчастіше ідуть від місцевих громад", - говорить Бірґіт Краузе з Академії Братньої допомоги в Касселі, яка об’єднує церкви і каплиці, а також організовує щорічні зустрічі пасторів таких церков.

Курт Траут – підприємець з околиць Франкфурта-на-Майні. Свою машину припаркував недалеко, сам пішов до церкви, що на обабіч автобану. 55-річний чоловік не вперше зупиняється тут. "Двері каплиці відчинені. До того ж сьогодні я маю більше вільного часу, - розповів чоловік у темно-синьому костюмі, - "Я приходитиму сюди знову і знову, бо в таких капличках тихо і можна насолодитись спокоєм, який не завжди знайдеш у повсякденному виснажливому житті".

На перехресті доріг

Чи то пішки, чи верхи чи у потягу або ж на авто – людина завжди прагнула бути мобільною. Після повоєнного економічного підйому Німеччини, і початку буму автовиробництва, транспортне сполучення між містами країни розрослось. І якщо у минулому для середньовічних мандрівників та прочан будували маленькі каплички та ставили придорожні хрести, то сьогодні будують вже справжні невеликі церкви. Тож нині на 12 тисячах кілометрів німецьких автодоріг розміщено 40 таких церков. 18 з них євангельські, 8 католицькі, 14 екуменічні. Незабаром з'являться ще три: неподалік від західнонімецького містечка Зігена, Бібра, що в Тюрінгії і на Берлінському автобані. Щороку понад мільйон водіїв зупиняють свої автомобілі біля придорожніх церков.

Святий Рафаїл, покровитель усіх мандрівників, оберігає і допомагає не лише під час подорожі. До нього, відвідувачі каплички, звертаються у молитві з життєвими проблемами. А ще у кількох словах різними мовами пишуть про свої надії та прохання у книзі відкупів. "Чи витримає випробування наша маленька с'імя?" - це питання як і багато інших у книзі не підписані.