Портрет, написаний жахом: Стівену Кінгу - 70

Його історії уже давно увійшли до нашої культурної свідомості. Ідеться про найбільш успішного в історії автора жахів, Стівена Кінга, наклади книг якого перейшли позначку в 400 мільйонів примірників. Чимало екранізацій його творів стали блокбастерами та отримали численні нагороди. Та й ім'я Стівена Кінга вже стало символом, за яким люди безпомилково очікують на страхіття та жахи.

Починав Кінг, утім, доволі скромно. Його батьки рано розлучилися. Стівен разом із братом Девідом зростав у злиднях. Зрештою з матір'ю Рут вони переїхали до штату Мен на північному сході США - саме цей регіон пізніше стане основним місцем дії багатьох його історій.

Страшні сни в дитинстві

Усамітнентість регіону Нової Англії та сімейні відносини залишають свій відбиток на характері письменника: мати Кінга мусила піклуватися про своїх батьків, для чого отримувала гроші від родичів. Після їхньої смерті Рут Кінг роками працювала на кухні лікарні для душевнохворих. Різноманітні плітки від її колег, вочевидь, уже тоді давали поживу фантазії маленького Стівена.

Попри непрості умови Кінг - хороший учень, а згодом і студент. Під час вивчення літератури в Університеті Мену він приєднується до активістів, які протестували проти війни у В'єтнамі. Бойові дії, утім, він спостерігав лише здалеку: через підвищений кров'яний тиск та короткозорість його не взяли до армії.

Починати завжди складно

Диплом Кінг отримав у 1970 році, а вже наступного - бере шлюб зі своєю дружиною Табітою. Вони познайомилися ще в університеті, перша дитина, донька Наомі Рейчел, також народилася за студентських часів. Пара щаслива разом, та з грошима проблеми - сам Кінг зізнавався, що мусив підпрацьовувати у пральні, крім того, він пише статті у журнали для чоловіків. Безвихідь цього стану стає для нього кошмаром наяву: Кінг вважає себе невдахою та потроху спивається.

Утім, поступово він робить собі ім'я завдяки оповіданням жахів. Його твори для часописів стають дедалі довшими - із заміток виростають короткі історії, з них - романи. Видавництво Doubleday звертає на нього увагу - і в 1974 році перша книга жахів Кінга публікується у США. Нею стає "Керрі", історія дівчини, яку виховує сувора, напрочуд релігійна мати та яку цькують однокласники. Зрештою у ній пробуджуються надприродні сили, які вона використовує, аби поквитатися з усіма. Прихильникам "жахастиків" книга припала до душі, успіх видання перевершив усі очікування. 

Перші успіхи з екранізаціями

Роком пізніше виходить друком "Сяйво", яке швидко стало бестселером. У романі молодий автор переосмислює власні складнощі за алкоголем та описує безодні, в які люди здатні провалитися під тиском обставин. Його головний герой Джек Торренс приїжджає із сім'єю до готелю в Колорадо на зиму, де він має працювати доглядачем. У готелю похмуре минуле, тож Джек поринає у безумство на тлі снігової бурі. 

Ім'я Кінга тоді вже кілька років пов'язувалося не лише з книгами про жахи, але й фільмами страхіть, жанру яких він надав нових відтінків. Другосортні фільми категорії "Б" 1960-х та 70-х вже геть застаріли та не сприймалися серйозно. Екранізації Кінга поклали цьому край - почалася нова ера фільмів жахів. І "Керрі", і "Сяйво" були екранізовані за кілька років після публікації та увійшли до історії кіно.

Гра Сіссі Спейсекс у "Керрі" та герой Джека Ніколсона у "Сяйві" викликають мурашки по шкірі. Десятиріччя потому вони набули статусу взірцевих, хоча сам Кінг і зізнавався, що кінематографічне втілення "Сяйва" йому не особливо припало до душі. На думку автора, у фільмі аж надто мало йшлося про психологічні аспекти історії.

Твори під псевдонімом

У 1980-х роках Стівен Кінг почав випробовувати свої сили в геть інших жанрах. Почав із фентезі - його сага "Темна вежа" поєднала елементи вестерну та наукової фантастики. Сам письменник називає цикл з восьми книжок своєю найважливішою працею. Екранізація вийшла 2017 року, проте зазнала нищівної критики з боку оглядачів та фанатів за надмірне спрощення літературного всесвіту.

Низку творів Кінг опублікував під псевдонімом Річард Бахман, коли ще боявся, що його не сприйматимуть серйозно як автора, коли він продукуватиме надто багато творів.

Серед творів "Бахмана" - "Людина, що біжить" 1982 року. У ньому йдеться про реаліті-шоу, де учасники у буквальному сенсі змагаються за виживання, тоді як на них полюють агенти. За кожну прожиту годину "людини, що біжить" зростає грошовий приз. Пізніше книгу перетворили на sci-fi-фільм із Арнольдом Шварцнеґґером (Arnold Schwarzenegger) у головній ролі.

В опанованому Кінгом жанрі горору виходять такі визнані шедеври жахів, як "Кладовище домашніх тварин", "Воно" та "Мізері", які нагнали страху на кіноманів по всьому світу. Матеріал Кінга не втрачає актуальності - про це говорить, приміром, нова екранізація роману "Воно", яка б'є касові рекорди у США через 20 років після першого виходу книги.

Більше за жахи

Найпопулярніша екранізація творів Кінга, утім, не фільм жахів, а кримінальна драма "Втеча з Шоушенку". Знята на основі оповідання "Ріта Хейтворт" стрічка Френка Дарабонта критично підходить до американського правосуддя та системи покарань, її зараз вважають класикою кінематографу. Фільм з Тімом Роббінсом та Моргеном Фріменом на найбільшій онлайн-базі фільмів IMDb уже багато років посідає перше місце за оцінками глядачів. Екранізація наступного роману "Зелена миля" 1999 року пішла ще далі та поставила під сумнів сенс смертної кари. Обидва фільми були номіновані на низку "Оскарів" та отримали схвалення критиків.

Того ж року Кінгу випадає випробування долі - його збив автомобіль, через що у письменника були серйозні травми, він був змушений пройти через численні операції та мало не втратив ногу. Та це не зупинило його творчу кар'єру. Він і досі працює над посібником "Як писати книги" (On Writing) для письменників-початківців, де дає поради щодо авторської майстерності: "Я пишу так повільно, щоб читач розумів, що опинився в руках маніяка найвищого ґатунку", - роз'яснює Кінг філософію свого письменництва.

У його доробку вже більше 50 книг та навіть більше екранізацій в кіно та на телебаченні. Нові повернення до його матеріалу доводять, що оповідання Кінга - поза часом, а кожне наступне покоління зможе полоскотати собі нерви його творами.

Попри поважний вік Кінг на планує почивати на лаврах та продовжує творити далі - у тому числі й у соцмережі Twitter. Там він залюбки кпинить з президента США Дональда Трампа, який через критику зрештою додав письменника до "чорного списку". "Можливо, мені доведеться накласти на себе руки", - у дусі чорного гумору відповів Кінг та продовжив насміхатися над Трампом.