Португалія

Щодня по обіді Анжеліка Канело відвідує кафе в Центрі для людей похилого віку, що розташований навпроти будинку пенсіонерки в одному з передмість Лісабона. "Я граю в доміно чи спілкуюсь з друзями. Проте харчуюсь я не тут, а вдома", - розповідає Канело. Таким чином 79-літня португалка економить на внескові до спільної "кавової каси". Адже жити їй доводиться на ті 400 євро щомісяця, які вона отримує від держави. А жити означає - платити за квартиру, продукти, телефон та медикаменти. Чи зачеплять пенсію Анжеліки Канело нові плани економії уряду Португалії, жінка не знає. Втім, до нових обмежень вона готується: "Я мушу жити за те, що вони мені дають. І якщо цього не вистачатиме на м'ясо чи рибу, доведеться їсти суп і хліб".

Економія бюджету

Після того, як у квітні Конституційний суд Португалії визнав антиконституційними деякі положення державного бюджету, уряд країни почав шукати нові шляхи для зниження бюджетного дефіциту.

Міжнародні кредитори - ЄС, Міжнародний валютний фонд та Європейський центробанк - особливо наполягали на тому, аби вдатись до скорочення пенсійних виплат колишнім держслужбовцям. Відсоток ВВП, який Португалія витрачає на пенсії, вже зараз є вищим у порівнянні з більшістю країн-членів ЄС.

Пенсії за віком отримують 3,5 мільйони португальців. Водночас різниця в розмірах пенсій є дуже великою. Тоді як половина колишніх чиновників отримує щомісяця близько 1000 євро, 85 відсотків пенсіонерів, які працювали в приватному секторі, розмір пенсійних виплат не перевищує 500 євро. Прем'єр-міністр Португалії Педро Пасуш Коелью запропонував тепер запровадити новий податок, яким обкладатиметься пенсія як колишнього чиновника, так і звичайного португальця. Втім, одностайної підтримки в лавах правоцентристської коаліції ця пропозиція поки що не знайшла. Чи буде вона підтримана, залежить від того, чи вдасться Португалії знизити дефіцит бюджету до п'яти відсотків до кінця року.

Протест формується

Водночас плани уряду Португалії наражаються на все більший спротив населення. Шість місяців тому пенсіонери об'єднались для висловлення невдоволення політикою економії уряду. Вітор Феррейра керує лісабонським бюро Спілки пенсіонерів. За короткий час він заручився підтримкою тисяч літніх португальців. "Ми, пенсіонери, звичайно, хочемо зробити свій внесок у подолання кризи, - каже Феррейра. - Однак нас обурює той факт, що саме ми, пенсіонери, постійно повинні щось доплачувати державі".

Експерти кажуть, що Феррейра та Спілка пенсіонерів мають рацію. Колишній міністр праці Антоніо Багао Фелікс порахував, що реальні зниження пенсійних виплат португальцям за останні два роки становили від 9-ти до 25-ти відсотків. Спілка пенсіонерів вимагає провести глибоку реформу пенсійної системи і пропонує замість запровадження нових комплексних податків на пенсійні виплати, усунути перекоси в соціальному забезпеченні літніх людей. Для цього пропонується переглянути пенсійні виплати в індивідуальному порядку.

Крім того, Вітор Феррера закидає урядові, що нинішня дискусія розпалює конфлікт між поколіннями. Очільник уряду Пасош Коелью на одному з конгресів молодіжної організації його консервативної партії заявив, що багато пенсіонерів у Португалії отримують більше грошей, ніж їм, власне, належно. Те, що він згадав про пенсіонерів, спілкуючись саме з молоддю, було вкрай необережно, вважає Вітор Феррейра. "Ми перебуваємо в драматичній економічній ситуації, і саме безробіття серед молоді є катастрофічно великим. Відповідальний політик не став би поєднувати такі теми напряму з пенсійною реформою, як це зробив прем'єр-міністр", - наголосив Феррейра.

Без родичів не вижити

У таких кризових країнах ЄС, як Португалія, Іспанія чи Греція, важливим тилом для молоді залишаються сім'ї. Солідарність між молодими безробітними дітьми та батьками-пенсіонерами пояснює те, чому, незважаючи на економічну кризу, рівень бідності в країні суттєво не зростає.

У лісабонському соціальному союзі Cais відзначають, що кількість португальців, які живуть на межі бідності, зросла б з 24 до 35 відсотків, якби не підтримка з боку сімей та друзів.

34-річний безробітний історик Тьяго Пеіксото до цих пір живе зі своєю матір'ю в Лісабоні. "Ми підтримуємо одне одного, оскільки криза вдарила й по моїй матері. Звичайно, я б із задоволенням жив окремо і незалежно, але наразі це неможливо. Тому ми мешкаємо разом і, до речі, без особливих конфліктів", - розповідає Пеіксото. Молодий чоловік бере участь у громадському русі, спрямованому на захист інтересів португальської молоді. Водночас разом з іншими молодіжними протестними рухами він активно підтримує виступи пенсіонерів - ознака того, що протест проти політики економії уряду все ще об'єднує генерації, а не навпаки