Відзнака в Локарно
7 серпня 2013 р.
"Вернер Герцоґ як автор і продюсер, але насамперед як режисер представляє значною мірою кіно, домівкою якого є фестиваль у Локарно". Для нового художнього керівника найбільшого швейцарського кінофестивалю, Карло Шатріана, вручати премію Герцоґу - велика честь. Фестиваль у Локарно, що триває цього року з 7 до 17 серпня, плекає незалежне мистецьке кіно. Тож відзнака за творчий доробок митця, котрий ніколи не вирізнявся конформізмом, влучає прямо в ціль.
Вернер Герцоґ, котрий виріс у баварській провінції, останніми роками активно працював у Голлівуді. Якщо не брати до уваги орієнтованого на комерційне кіно Роланда Еммериха, то Герцоґ є зараз найвідомішим німецьким режисером у США. Він працював з такими зірками, як Єва Мендес і Ніколас Кейдж, Віллем Дефо і Кристіан Бейл.
Нове німецьке кіно
Герцоґ поряд з Вімом Вендерсом є найвідомішим режисером покоління нового німецького кіно, стилю, що зародився в 60-их роках минулого століття. Він і тоді був індивідуалістом, не підпорядковувася жодній групі.
І нині Вернер Герцоґ зауважує, що дитячі переживання вплинули на його формування значно більше, ніж кіно як форма мистецтва. Він охоче розповідає, як його, маленького хлопчика, глибоко вразив розбомблений палаючий Розенгайм. Про те, що таке кіно та фільми, він дізнався лише у підлітковому віці.
Герцоґ починав з короткометражних фільмів, потім у молодому віці він зняв свій перший повнометражний художній фільм. Вже у "Знаках життя" 1968 року, стрічці, що оповідає історію трьох солдатів Вермахту на грецькому острові, є вказівки на типові теми, притаманні його пізнім роботам. Люди у надзвичайних ситуаціях, близькість його героїв до божевілля, вплив природи на душевний стан персонажів. У його стрічці "Кожен за себе, а Бог проти всіх" (1974) теж обігруються ці мотиви.
Легендарна співпраця
Режисер став відомим ширшій публіці завдяки своїй співпраці з ексцентричним актором Клаусом Кінскі. З ним він зняв 5 фільмів, серед яких і вампірську сагу "Носферату", і адаптацію п'єси Ґеорґа Бюхнера "Войцек". З Кінскі він, знімаючи стрічку "Агірре, гнів Божий" та "Фіцкарральдо", поїхав до Південної Америки, щоб оповідати там історію завоювання, солдатів і колоніалістів, які балансують на межі втрати глузду.
Легендарними були і тодішні повідомлення про зйомки, які надходили до Німеччини. Не лише запальні суперечки з зіркою Клаусом Кінскі, а й роботи на знімальному майданчику, що супроводжувалися нещасними випадками та запізненнями, що коштували мільйони, збуджували фантазію критиків і глядачів. Для "Фіцкарральдо" Герцоґ відтворив історичний корабель, який люди руками тягли через верхівку гори. І це типово для його режисерського почерку - Вернер Герцоґ ніколи не був людиною зі студії, він - режисер, котрий активно переживає свої теми на місці.
Щороку один фільм
Після смерті Кінскі спершу про Герцоґа не було чутно. У Німеччині послабився інтерес до його робіт. Так стался ще й тому, що упродовж кількох років він більше не знімав художні фільми, а зосередився на оперних постановках. Але в 90-их роках минулого століття не було майже жодного року, коли б Герцоґ не зняв хоча б один фільм. Насамперед це були документальні стрічки про природу або незвичні характери. Герцоґ завжди володів даром по-особливому спрямовувати погляд на те, що діється на межі суспільства і цивілізованого світу.
Фільми Герцоґа цього часу були чим завгодно, але не класичними "реалістичними" документальними стрічками. Навіть назва - "Дзвони з глибин", "Відлуння темної імперії", "Лекції з мороку" - вказували на те, про що йому йшлося. Герцоґ подорожував світом з камерою, знімаючи під землею, на висоті, під вічною кригою, на нафтових родовищах, у пустелях і в горах. Це відкривало йому зовсім нові перспективи на людей і на наш світ.
Голлівуд, але не такий
Його робота в Голлівуді стала такою ж несподіванкою, як і його "коливання" між різними стильовими та жанровими формами. Ніхто не очікував, що трохи дивакуватий індивідуаліст Герцоґ збереться знімати фільми в уславлених своїм масовим комерційним кіно США. Хоча його роботи творилися і за межами великих студій, але вони реалізовувалися з багатомільйонними бюджетами та відомими голлівудськими зірками.
У Голлівуді Герцоґу вдалося майже неможливе балансування на межі - він виготовляв класику жанру з індивідуальними нотками на кшталт стрічки "Поганий лейтенант", а також шокуючу документалістику на складні теми, наприклад, інтерв'ю з кандидатами-смертниками. І це все теж, ймовірно, переконало організаторів Міжнародного кінофестивалю у Локарно, що індивідуаліст від кіно Вернер Герцоґ заслужив свого почесного "Леопарда".