Прем'єрка Сербії: Ми потрібні ЄС не менше, ніж ЄС нам

Орієнтовна дата вступу Сербії до Європейського Союзу, яку намітили в Брюсселі, - 2025 рік. Однак до цього часу Белграду ще треба виконати величезну роботу. В інтерв'ю програмі DW Conflict Zone прем'єр-міністерка Сербії Ана Брнабич розповіла про те, що робить влада країни, щоб вкластися в заплановані Євросоюзом терміни.

Deutsche Welle: Однією з умов вступу Сербії до ЄС є підписання юридично зобов'язальної угоди про мирні відносини з Косовом, яке проголосило незалежність у 2008 році. Ви ніколи цього не визнавали. Мирні переговори то починалися, то припинялися. То вони є, то їх немає. Чому Євросоюз має займатися усіма цими чварами і розбіжностями, які у вас є з Косовом? Ви являєте собою дуже велику проблему для ЄС, чи не так?

Ана Брнабич: Я думаю так: наскільки ми зацікавлені стати членом ЄС, настільки і ЄС зацікавлений у розширенні за рахунок балканських країн. Я вважаю, що Європейський Союз передусім - це проект з просування миру, причому успішний, тому що в Європі вперше в історії ось уже дуже давно панує мир.

Так, але Брюссель чітко дав зрозуміти: ЄС не зможе і не стане приймати вас, якщо залишаться розбіжності з Косовом. Голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер говорив про це торік. Це досить чітка позиція, чи не так?

Досить чітка.

Якщо ви не вирішите це питання, ви не потрапите до ЄС, чи не так?

І я вважаю це нормальним. Я думаю, що це звичайний спосіб. Якби я була ЄС, я би теж цього вимагала.

Але ви не вирішите це питання найближчим часом. Ви ж самі це визнавали. Тобто, реальної перспективи увійти до складу ЄС в найближчому майбутньому у вас немає.

Я категорично не погоджуся з вами. Тому що, по-перше, найбільш рання можлива дата для вступу Сербії до ЄС - 2025 рік. До 2025 року, я вважаю, є можливість, що ми підпишемо довгострокову угоду з Приштиною про нормалізацію відносин.

Справді? На даний момент ніщо на це не вказує.

Я не кажу, що це трапиться. Я кажу, що Сербія вважає це своїм обов'язком. Але це залежить не від однієї лише Сербії. Це залежить і від Приштини, і від наших союзників. Тому я думаю, що ми рухаємося в напрямку ЄС. Що важливо для мене, так це те, що ми справді проводимо всі реформи, потрібні для того, щоб ми як суспільство - в політичному і економічному сенсі - були готові стати частиною ЄС.

Поговорімо про свободу преси. Однією з кричущих помилок вашого уряду стала відмова захистити свободу слова. У лютому комісар Ради Європи з прав людини заявив, що атмосфера, в якій журналісти працюють в Сербії, досить серйозно погіршилася, особливо цьому посприяло цькування журналістів, деякі політики називали їх зрадниками, іноземними агентами і найманцями. Ви заперечували все це, але Європа ваші спростування не приймає.

Так, по-перше, в Сербії є свобода ЗМІ.

Жодного цькування журналістів?

Я чую критику щодо президента, себе самої, уряду кожен божий день в ЗМІ, як це і повинно бути в демократичному суспільстві.

Місяць тому офіційний представник Агентства секретної інформації Марко Парезанович заявив, цитую: "Найбільша загроза для Сербії - це іноземні агенти, які працюють в ЗМІ, неурядових організаціях і опозиційних партіях". Це ж просто наклеп - говорити про іноагентів в ЗМІ, коли цьому немає доказів.

Це просто смішно. Цитувати одного представника влади з конференції, де президент Сербії говорив про погрози і я говорила про погрози. Президент і прем'єр-міністерка говорили про загрози, а це міграція, тероризм, кібербезпека, і Косово, і Метохія. І ніхто не наводить реальних цитат сербських політиків, де не було мови про те, що проблема - в ЗМІ.

Тобто, ви вважаєте, що фраза вирвана з контексту.

Я думаю, що два найбільш високопоставлених сербських політики заявили, що є загрозою. І всі, хто це ігнорує, аби взяти слова одного держчиновника і перекрутити їх ...

Також вам ще належить пройти довгий шлях в питаннях військових злочинів, і те, як ви вирішуєте ці питання, як і раніше, не влаштовує ЄС.

Ну, ЄС... ЄС, звичайно, не на 100 відсотків задоволений нашими результатами...

Неманья Степанович з Центру гуманітарного права в Белграді каже: "Сербія не зрушила ані на дюйм з часів війни в 1990-х. Один за одним виходять на свободу військові злочинці, їх урочисто зустрічають в уряді, і вони повертаються на держслужбу".

Ну, я ж кажу вам, що це неправда. Тож він може говорити все ...

Тобто, він не знає? Він не знає, про що говорить?

Я не згодна з ним. І стверджувати, що Сербія нічого не зробила, - це немислимо.

Я не говорив, що Сербія нічого не зробила. Я кажу, що з погляду ЄС вона зробила недостатньо.

Зробила недостатньо. Добре. Можливо, ми можемо робити більше. І ми зробимо, щоб гарантувати верховенство права в Сербії і щоб розібратися з минулим і повернутися до майбутнього. Сербія зробить те, що повинна. Але я б насправді попередила всіх, що потрібно дивитися не тільки на Сербію, а й на те, що роблять інші країни в регіоні.

Зробити те, що повинно бути зроблено, включає для вас визнання того, що різанина у Сребрениці в 1995 році була геноцидом? У травні минулого року вас попросили в Раді Європи визнати Сребреницю геноцидом. Ви цього не зробили. Ви готові зробити це?

Ні, я не вважаю, що цей жахливий злочин, різанина у Сребрениці, була геноцидом.

Ви мали би знати, що поки ви не визнаєте геноцид, ваші шанси на вступ до ЄС вкрай малі, чи не так?

Ні, я цього не знаю. Це був страшний злочин, військовий злочин. І я не в захваті від цього. Це не було зроблено в ім'я сербського народу, і Сербія не може... Сербів не можна колективно звинувачувати в тому, що там сталося.

Два суди - Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії і Міжнародний суд ООН - постановили, що це був геноцид.

Так.

Але ви цього не визнаєте.

Я не вважаю, що це був геноцид.

Ви переписуєте історію, чи не так? Ви намагаєтеся переписати історію.

Я не вважаю, що це був геноцид. Я думаю, що це був страшний, жахливий злочин, але геноцид - це коли ви знищуєте все населення - жінок, дітей, а цього не було в цьому випадку.

У 2004 році головуючий суддя Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії заявив: "Прагнучи знищити частину боснійських мусульман, загони боснійських сербів здійснили геноцид. Вони мали на меті винищити 40 тисяч боснійських мусульман, які проживають в Сребрениці, групу, яка була символом боснійських мусульман в цілому". Ось чому це було названо геноцидом.

Так.

І якщо ви не можете визнати цього, чому тоді...

Я визнаю, що це був жахливий злочин. Сербія видала людину, яку було звинувачено в цьому військовому злочині. Ми видали цю людину. Її судили. Зараз вона у в'язниці.

Але ви не збираєтеся визнати те, що Рада Європи просить вас визнати.

Що це був геноцид.

Так.

Я ж кажу, це був жахливий злочин...

Для вас це червона риска, правда?

Я ж кажу...

Ви ніколи не зробите цього.

Я вже відповіла вам.