Що заважає Україні ратифікувати Стамбульську конвенцію

"У шлюбі я майже чотири роки. Вперше чоловік мене вдарив, коли я була на сьомому місяці вагітності. Але після цього на колінах просив пробачення. Я пробачила. Незабаром побої повторилися знову. Останні два роки він регулярно б’є і мене, і дитину. Я не витримала, забрала сина і пішла з дому. До матері повернутися не можу, бо вона вживає алкоголь. Більше родичів я не маю. Отож доводиться "підживати" у друзів. Чоловік телефонує і постійно кличе додому, але я його дуже боюся. Каже, якщо я не повернуся, знайде і вб’є мене. Де шукати допомоги?"

Це лише один з листів, оприлюднених на сайті Міжнародного жіночого правозахисного центру "Ла Страда - Україна". У масштабах країни таких історій - сотні тисяч. Насильство над жінками залишається однією з найгостріших соціальних проблем в Україні. Лише в 2019 році на "гарячу лінію" в поліцію надійшло понад 115 тисяч дзвінків від жертв насильства в сім'ї. Щодня правоохоронні органи фіксують близько 300 фактів домашнього насильства - в основному, стосовно жінок і дітей. Але це тільки вершина айсберга - за неофіційною статистикою, домашнє насильство коли-небудь відчувала на собі кожна третя українка. Характерно також, що більшість жертв в основному приховують факти побоїв, зґвалтувань і принижень: за допомогою звертається лише одна з п'яти постраждалих.

Одним з найдієвіших міжнародних актів у сфері захисту прав жінок є Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, відома також як Стамбульська конвенція. Україна підписала її ще в 2011 році, але документ досі не ратифікований. В кінці лютого на сайті президента України з'явилася петиція з вимогою ратифікації Стамбульської конвенції. 14 травня вона набрала понад 25 тисяч голосів, необхідних для її розгляду. Тепер президент України Володимир Зеленський протягом десяти наступних робочих днів повинен відреагувати на петицію, а офіс глави держави - опублікувати його відповідь.

Від Зеленського очікують законопроєкту про ратифікацію конвенції

Ініціатори звернення очікують, що Зеленський внесе до Верховної Ради законопроєкт про ратифікацію Стамбульської конвенції. Якщо їхні надії виправдаються, це стане вже другою спробою затвердити документ. Уперше український парламент голосував з цього питання в 2016 році - і законопроєкт провалився: більшість депутатів вирішили, що в конвенції містяться "норми, які не прийнятні для українського суспільства і української духовності".

Основним каменем спотикання стали поняття "гендер" і "гендерна ідентичність", що містяться в тексті конвенції. Українські депутати вирішили, що якщо ці терміни внести в законодавче поле, це може стати основою для подальшої підміни "звичного поняття біологічної статі" і сприяти пропаганді одностатевих шлюбів. Проти ратифікації Стамбульської конвенції різко виступила і церква: представник Ради церков публічно заявив, що документ несе в собі неприпустимі загрози для інституту сім'ї та подружжя в Україні, і що його інституція буде "робити все, щоб не допустити" ратифікації Стамбульської конвенції, яка передбачає "запровадження гендерних постулатів в правове поле".

Читайте також: Скасувати "гендер". Чому українські депутати взялися захищати традиційні цінності

Поняття "гендер" не підміняє поняття "стать"

Однак визначення "гендерної приналежності" в Стамбульської конвенції суттєво відрізняється від інтерпретації критиків цього поняття. У третьому розділі документа сказано, що під гендером розуміються "соціально закріплені ролі, поведінка і діяльність, які певне суспільство розглядає як властиві жінкам і чоловікам", і що це слово має, зокрема, підкреслити, що жінка нерідко піддається насильству саме тому, що вона - жінка.

"Поняття "гендер" жодним чином не замінює і не підміняє поняття "стать", - говорить у розмові з DW уповноважена уряду України з питань гендерної політики Катерина Левченко. - Але комусь вигідно маніпулювати підміною цих термінів". Вона розповідає, що отримала лист від противників ратифікації Стамбульської конвенції, в якому йшла мова про "гендерні ідеології", згідно з якими людина незалежно від своєї статі на свій розсуд може ідентифікувати себе то як як жінка, то як чоловік, то як хтось іще з понад 50 гендерів. "Знаєте, з такою ідеологією і я не згодна, але це суцільна маніпуляція. Люди будують свої інформаційні кампанії, кампанії впливу на політиків на хибних постулатах і асоціаціях", - відзначає вона.

Потужну протидію ратифікації Стамбульської конвенції Левченко, серед іншого, пояснює реакцією на посилення в усьому світі руху за права жінок. Прихильники так званих "традиційних цінностей" бачать в цьому нападки на підвалини суспільства, заснованого на патріархальному укладі і дискримінації. "Але в сучасному світі політикам і громадським діячам соромно зізнатися в тому, що вони не хочуть надати жінкам рівні права і можливості з чоловіками. Тому вони прикриваються ідеєю боротьби з "гендерною ідеологією", підміняючи нею поняття гендерної рівності - рівності прав і можливостей чоловіків і жінок", - впевнена Левченко.

Протидія в Раді

Для ратифікації Верховною Радою Стамбульської конвенції необхідно, щоб за неї проголосували 226 депутатів. При загальній чисельності парламенту в 423 парламентарі перспективи того, що вдасться набрати необхідну кількість голосів, не надто високі, вважає депутатка фракції партії "Слуга народу" Марина Бардіна. "Противники конвенції в парламенті нещодавно створили міжфракційне об'єднання "За сімейні цінності", до складу якого увійшли 307 осіб. Можливо, деякі з них і проголосують за ратифікацію документа, але опір в парламенті буде дуже високим", - впевнена Бардіна.

Ратифікація Стамбульської конвенції в Україні можлива тільки в тому випадку, якщо в неї будуть внесені правки відповідно до українських реалій, каже один з організаторів об'єднання "За сімейні цінності", член партії "Слуга народу" Святослав Юраш. Саме так, за його словами, зробили Польща і Мальта. "Гендер - це синонім слова "стать", яким позначають чоловіка або жінку. Якщо це поняття буде внесено в законодавство, з часом це дасть можливість змінити такі дефініції, як "жінка", "чоловік" і так далі. Якщо ми встановимо, що стать вибирають, а не народжуються з нею, це стане великою проблемою для суспільства, яке чітко розуміє, що існують тільки дві статі або "гендери", і необхідно формувати для них рівні, але при цьому різні поняття їхніх максимальних перспектив", - вважає народний депутат.

Алкоголізм: причина або тригер?

За словами Юраша, в Україні вже діє закон про запобігання та протидію домашньому насильству, прийнятий в 2017 році "за канонами Стамбульської конвенції", і необхідно лише стежити за тим, щоб він "виконувався на місцях". "А якщо говорити про причини домашнього насильства в Україні, то в їхній основі лежать не культурні особливості, а безбожний український алкоголізм. Саме йому потрібно протидіяти, щоб зменшити цю соціальну біду, і ніяке прийняття Стамбульської конвенції цього не змінить", - каже Юраш.

Твердження про те, що в основі домашнього насильства лежить алкоголізм, - це спроба баналізації проблеми, її знецінювання, вважає президентка Міжнародного жіночого правозахисного центру "Ла Страда - Україна" Ольга Калашник. "Алкоголізм, наркоманія - це не причина, а тригер, що підсилює насильство, - говорить вона. - Причини домашнього насильства в Україні такі ж, як і в усьому світі, - це гендерна нерівність і стереотипи, які нав'язує жінці патріархальне суспільство і які обмежують межі її можливостей лише створенням сім'ї і вихованням дітей".

Діючий в Україні закон про запобігання та протидію домашньому насильству потребує вдосконалення, оскільки він відображає далеко не всі положення Стамбульської конвенції, додає Калашник. Ратифікувавши її, Україна буде зобов'язана привести своє законодавство у відповідність з усіма стандартами цього документа, а спостерігати за цим буде моніторинговий комітет Ради Європи. Крім того, Україна зможе отримати профільну підтримку міжнародної спільноти з усіх питань, пов'язаних з боротьбою з домашнім насильством.

Негайно ратифікувати Стамбульську конвенцію Україну неодноразово закликали Європейський Союз і Рада Європи. Про необхідність прийняття документу регулярно говорять і експерти міжнародної організації Amnesty International.