Підсумки Канн: туга за містикою й пересичення ідеологією

Так воно і мало бути: у словах подяки Апічатпонг Вирасетакула згадав всіх духів Таїланду. Це пасувало і до його стрічки, яка отримала головний трофей Канн - Золоту пальмову гілку, і до закономірності нагород цьогорічного фестивалю. Церемонія нагородження була вочевидь емоційним моментом для 39-річного таїландця. "Я досить схвильований, - зізнався він. - Для мене це - інший світ. Якийсь сюрреалістичний."

Чари містичного

Сам режисер нагадував в своєму блискуче білому смокінгу і такій же білій краватці не зовсім реальну істоту, але тим самим гармонічну зі своєю стрічкою. Картина "Дядечко Бунме, котрий пам'ятає свої колишні життя" оповідає історію тяжко хворого чоловіка, котрого супроводжують до зустрічі з вічністю духи його померлих родичів. Містика, надприродність, нереально строкаті кольори, сцени-фантасмагорії - цей сюрреалістичний сценарій і його втілення зачарували голову журі Тіма Бертона.

Американський культовий режисер, який, між іншим, зняв фантастичний фільм "Едвард Руки-ножиці", у своїй промові наголосив: "Найбільше мені подобається в цьому фестивалі, що тут можна побачити таке, чого ніде більше не побачиш. В нашому глобалізованому світі всі фільми уподібнюються один до одного на кшталт західного, голівудського кіно. Але таїландський фільм відкриває зовсім нову перспективу на світ. Я ще жодного разу не бачив, щоб так використовували елементи фентезі. Стрічка справила на мене враження чарівного сну, який не завжди побачиш".

Фільм "Дядечко Бунме, котрий пам'ятає свої колишні життя" є шостою картиною таїландця. А цьогорічна Золота пальмова гілка - це вже другий каннський трофей в доробку Вирасетакула. 2004 року він вже отримав в Каннах приз журі за стрічку "Тропічна хвороба".

Вигнання політики

Другу за значенням нагороду, велике гран-прі, дістав французький фільм режисера Ксав'є Бовуа "Про богів і людей", присвячена історії ченців з африканського монастиря в Алжирі. Здається, що цього року члени журі одностайно викреслили зі свого списку фаворитів все, що є очевидним, історичним або політичним. Лаври слави дісталися митцям, які наважилися зробити крок в надзвичайне й небанальне.

В фільмі "Подорож", який отримав нагороду за найкращу режисуру (Матьє Амалрік), йдеться, наприклад, про життєву кризу та огрядних стриптизерок. А героїня корейської драми "Поезія", яка була відзначена за найкращий сценарій, відкриває для себе світ поезії, що змінює її погляд на життя. Також цього року впала до очей відсутність американського кіно.

Логіка нагород на 63-му Каннському фестивалю свідчить про бажання втекти від реальності, тугу за трансцендентальністю і пересичення ідеологією. Може, це - естетичні наслідки кризи?

Автор: Ольга Сосницька/ Крістоф Вес
Редактор: Роман Гончаренко