Правовий парадокс
16 лютого 2014 р.Герою справи - 62 роки. Йому було лише 18, коли батько припинив усі контакти з сином. Вони не розмовляли цілих 43 роки. Батько позбавив сина спадщини, і коли три роки тому помер, то залишив сину самі лише боргові зобов'язання. Тим не менше, місто Бремен зажадало від сина оплати рахунку обсягом 9 тисяч євро - за будинок для літніх людей, де доживав свої роки батько. Це справедлива вимога, підтвердив Верховний федеральний суд у Карлсруе і скасував попередню ухвалу вищого земельного суду.
Ще в січні судді з сімейних питань встановили, що батьки, які постійно відмовляються від контактів зі своїми дітьми, втрачають "солідарність за поняттями сімейного права". Унаслідок такого "умисного важкого проступку" вони втрачають претензію на утримання з боку своїх дітей.
Родинні зв'язки - вище солідарності?
У обґрунтуванні ж найвищої судової інстанції все постало в зовсім іншому світлі: навіть якщо батько пізніше розірвав родинні зв'язки, в перші 18 років він все-таки піклувався про свого сина. І цим значною мірою виконав свої батьківські обов'язки. Із заповіту, зробленого ніби не по-сімейному, теж не випливає, що батько має бути позбавлений синівського грошового утримання.
Він лише скористався своїм правом вирішувати, кому заповісти власність, сказано в рішенні Верховного федерального суду. Дортмундський адвокат з сімейного права Йорн Гаусс вважає, що німецька громадськість не погодиться із логікою суддів вищої інстанції: "Батько свідомо відмежувався від сина - і ніхто не збагне, що слід примушувати до сімейної солідарності людину, яка на собі цю солідарність не відчула".
Діти розлучених батьків захищаються
Цей вирок може мати далекоглядні наслідки, тому що в Німеччині живе дедалі більше літніх людей, чиє утримання має бути оплачене. Страховка покриває лише маленьку частину солідних рахунків у будинках для літніх людей або інтернатів для інвалідів.
Причому в майбутньому подібні ситуації виникатимуть дедалі частіше, адже більшає дітей розлучених батьків, які не підтримують контактів з одним зі своїх батьків. Вони запитують, а чому пізніше вони мусять оплачувати утримання такої, часто чужої їм, особи.
Судові процеси з цього приводу досі були рідкісними, констатує бременський статс-секретар з соціальних питань Горст Фреґе. "В нас мало справ, у яких члени родини намагаються довести своє право не платити за утримання в притулках. Тому ми раді, що після цього вироку запанує правова чіткість",- пояснив Фреґе в інтерв'ю DW.
Він вважає, що в майбутньому не гратиме ролі, чи доходило до конфліктів між батьками та дітьми, коли діти вже стали дорослими. Щоправда, матиме значення, чи достатньо заробляють діти, щоб платити за утримання. Лише в Бремені доплати за утримання в будинках літніх людей для малозаможних сягають 150 мільйонів на рік.
Принципове рішення - чи поодинокий випадок?
Захисниця обвинуваченого у вищезгаданій справі у Верховному федеральному суді Брунгільде Акерманн не вважає, що цей вирок встановлює загальне зобов'язання для всіх дітей щодо своїх батьків. "Кожен випадок - своєрідний. І на практиці, звичайно, траплятимуться справи із зовсім іншими обставинами", - переконана вона.
Юрист із сімейного права Йорн Гаусс застерігає від того, аби нинішню ухвалу розглядали як прецедент. "Якщо безвідповідальність батька залишати без санкцій, тоді родина платитиме за виправлення державних помилок", - критикує він. Справжня проблема, продовжує він, у тому, що страховка не покриває усіх коштів на утримання людей похилого віку в профільних будинках. "Якби державних грошей вистачало, не довелося б залазити до кишені дітей", - упевнений юрист.