Історична руїна
6 вересня 2013 р.
Екскурсія Тойфельсбергом веде крізь заіржавілі паркани, залізні ґрати до чудернацьких решток якихось будівель на схилі пагорба. Трохи нижче - двоповерхова будівля-коробка із чорними отворами вікон. Вище, на вершині Тойфельсберга, численні високі круглі антени, чия розірвана біла обтяжка кумедно тріпотить на вітрі.
На початку XX століття ця територія була нічим не забудована і охоронялась як частина Ґруневальдського лісу. Для мешканців Берліна це була також зона відпочинку. Нацисти, які прийшли до влади 1933 року, не зважали на екологію та наказали переселити наукові інститути та клініку Charité з центру міста до північного Ґруневальду.
У 1937 році тут почали будувати Військово-технічний університет. Однак 1940 року будівництво зупинили, воно втратило своє стратегічне значення. І після 1945 року споруду підірвали.
Різноманітне використання
Цікаво, що перед Другою світовою війною, розповідає екскурсовод Мартин Шафферт, берлінські парки та зелені насадження були рівнинними. Сьогодні ж повно пагорбів – усе це уламки будівель. Найвища гора висотою 115 метрів виникла у Ґруневальді над руїнами Військово-технічного університету. До 1972 року сюди встигли вивезти і вивантажити рештки 15 тисяч будівель, зруйнованих війною. Створений у такий спосіб Тойфельсберг зрештою покрили зеленими насадженнями та рішенням берлінського сенату зробили комплексом для зимових видів спорту з лижним підйомником, трампліном та санними трасами. І тоді гору відкрили для себе американці, представники Антигітлерівської коаліції, як ідеальну дислокацію для спостереження за повітряними коридорами у напрямку Західної Німеччини. А також для підслуховування радіопередач та телефонного зв'язку в НДР.
Частина Тойфельсберга, як стали називати пагорб з руїн, була оголошена закритою територією військового призначення. За парканами, підключеними до сигналізації, почали виникати різноманітні споруди, здебільшого без вікон, та п'ять потужних антенних куполів. Подейкують, розповідає Мартин Шафферт, що тут працювали понад тисяча людей, цілодобово та 365 днів на рік. Вони належали до глобальної шпигунської мережі "Ешелон". Більше про їхню діяльність можна буде дізнатися лише після 2022 року, а доти усі документи, що не були знищені після закриття станції в 1992 році, підлягають державній таємниці.
Нестабільний ґрунт
Туристичний гід веде свою групу темними коридорами та сходами. Ліхтариком він висвітлює фото на стінах, що ілюструють строкату історію цього комплексу. Ось ліфт, який вже не працює, він віз усередину гори. А це велетенські пристрої для знищення паперів. Мартин Шафферт розповідає про параболічні дзеркала та шпигунів, просить бути обережними, тому що тут дірки у підлозі, відсутні балюстради, темні небезпечні проходи.
Протягом років весь цей комплекс був улюбленою ціллю вандалів. Від них дісталося і елітному помешканню, яке вирішила збудувати на пагорбі група інвесторів наприкінці 1990-их. Це мало стати початком перетворення забороненої зони на шикарний центр відпочинку "Тойфельсберг", із готелем, конгрес-центром та дорогими квартирами. Але це багатьом не сподобалось, і у першу чергу захисникам довкілля. Отож федеральна земля Берлін, яка вже продала цю земельну ділянку групі інвесторів, оголосила це знову територію лісу та відібрала ліцензію на забудову.
Тимчасове громадське використання
І ось вже добрі півтора року територією опікується Товариство орендарів "Тойфельсберг". Пагорб було відкрито для художників графіті, які увіковічнюють тут свою творчість. Під наглядом тут дозволяється проводити святкування та вечірки, а також знімати фільми. І проводити кожного вікенду історичні екскурсії.
Товариство хоче зберегти цей історичний куточок для нащадків. І захистити не лише будівлю та його історію, а й природу, яка розростається тут після відходу американських військових.