Реформи 2017. Головні реформаторські успіхи і провали року

Лише за два останні дні президент України Петро Порошенко зробив декілька важливих кроків для запровадження двох реформ. 29 грудня він підписав укази про ліквідацію місцевих та створення окружних судів в Україні, розпочавши, за його словами, другий етап судової реформи. А 28 грудня підписав необхідні для реалізації медичної реформи закони про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості та про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів. Ще на початку грудня, під час українсько-литовського економічного форуму у Вільнюсі Порошенко запевнив, що він та його команда виконує усі взяті на себе перед міжнародними партнерами зобов'язання щодо запровадження реформ.

Втім, далеко не всі міжнародні партнери підтримують цю думку. Так, 26 грудня постійний представник МВФ в Україні Йоста Люнгман заявив, що "істотне уповільнення деяких реформ" є одним із факторів, що шкодить конкурентоспроможності України та може загрожувати її борговій стійкості. А під час саміту "Східного партнерства", що відбувся у Брюсселі наприкінці листопада, президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер хоч і вказав на помітний прогрес, але зауважив, що низки речей так і не було досягнуто. За словами Юнкера, посилити впевненість західних інвесторів можуть, в першу чергу, реформи, зокрема судової системи, та боротьба з корупцією.

DW вирішило підбити підсумки року, що минає, аби зрозуміти, чи справді можна говорити про прогрес у реформуванні України.

Трохи справедливості

Серед найбільш масштабних реформаторських ініціатив 2017 року експерти відзначають пенсійну реформу. Головна її ідея полягає у прив'язці пенсійних виплат не лише до віку, але й до трудового стажу. За задумом її авторів, це, з одного боку, дозволить уникнути формального підвищення пенсійного віку, але стимулюватиме українців виходити на пенсію лише після отримання достатної кількості трудового стажу. Також скасовується ціла низка спеціальних пенсій, зокрема для суддів, прокурорів, науковців та інших категорій працівників, окрім військовослужбовців та тих, хто працює на шкідливих виробництвах.

За словами виконавчого директора Центру економічної стратегії Гліба Вишлінського, таке рішення матиме двосторонній позитивний ефект. З одного боку, це мотивуватиме людей до офіційної зайнятості, адже справна сплата податків дозволятиме людям раніше виходити на пенсію та отримувати більші виплати. "Це зробить систему більш справедливою, адже пенсія залежатиме не від віку, а від офіційного стажу і сплачених податків", - каже експерт. Саме тому, з іншого боку, реформа дозволить одночасно зменшити навантаження на пенсійний фонд у перспективі найближчих 10 років, додає Вишлінський.

Лікарі по-новому

Не менш важливою з економічної точки зору є і медична реформа, адже сама її суть полягає передусім у тому, аби зробити витрати державних коштів на медицину ефективнішими, розповідає Вишлінський. Після запровадження реформи держава платитиме лікарям не за ліжка у лікарнях чи за місця лікарів у поліклініках, а за надання послуг пацієнтам. Розподілення коштів відбуватиметься на основі укладених із пацієнтами контрактів, що теоретично має збільшити конкуренцію між лікарями та підвищити ефективність їх роботи, адже заробіток лікарів та медичних закладів напряму залежатиме від кількості укладених угод. Ухвалені у 2017 році закони дозволять реформувати поки що лише первинну ланку надання медичної допомоги - сімейних лікарів, терапевтів та педіатрів. Спеціалізована медична допомога перейде на нові рейки до 2020 року.

На думку експерта з реформи системи охорони здоров'я "Реанімаційного пакету реформ" Олександра Ябчанки, далі все залежатиме від готовності місцевої влади використати ті можливості, які видкриває перед ними реформа. "Якщо місцеві ради проголосують за автономізацію закладів охорони здоров’я, якщо місцеві адміністрації ухвалять плани реорганізації, керівники медичних закладів підключаться до системи eHealth, а лікарі почнуть приписну кампанію, регіон буде знятий із державної субвенції та почне отримувати гроші за новими правилами", - каже Ябчанка. Він впевнений, це дозволить зібльшити фінансування медицини в півтора рази, а окремим лікарям збільшити свій заробіток ледь не в декілька разів.

Скандальна освіта

Ухвалений восени 2017 року закон про освіту закріпив запровадження автономних навчальних закладів, перехід на 12-річну шкільну систему, передбачив появу шкіл компетентностей, збільшення заробітних вплат для вчителів та частку української мови у навчанні. Експерти давно наполягали на ухваленні оновленого законодавства, адже попередній закон про освіту був ухвалений ще у 1991 році і за цей час безнадійно застарів.

Освітня реформа, точніше мовна стаття нового закону про освіту, викликала скандал у сусідніх країнах через підозри у зменшенні прав національних меншин на навчання рідними для них мовами. Закон направили на експертизу до Венеціанської комісії. Рада Європи підтвердила право України стверджувати державну мову в освіті, але не за рахунок прав нацменшин. Експерти порадили розробляти додаткову законодавчу базу і радитися при цьому з нацменшинами.

За словами виконавчого директора Аналітичного центру CEDOS Єгора Стадного, новий закон може викликати суперечки щодо окремих його деталей, але загалом задає правильний напрямок. Набагато більше Стадного непокоїть те, як забезпечити реалізацію реформи у найближчі роки, незалежно від змін в уряді та парламенті. Так, за словами експерта, спроби реформування фінансування вищої школи вже зараз наштовхнулись на пасивний спротив чиновників міністерства освіти та ректорів, що разом із нерішучістю вищого керівництва призвело до фактичного застою у цій сфері.

Боротьба триває

Чи не найбільше скандалів у 2017 році було пов'язано із запровадженням антикорупційної реформи. Та проти численні взаємні звинувачення, деякі експерти намагаються дивитися на ситуацію із помірним оптимізмом. Так, за словами виконавчого директора Transparency International Ukraine Ярослава Юрчишина, про певні успіхи свідчить кількість справ проти корупціонерів-високопосадовців, що вже передані чи готуються до передачі до суду. "Чого варті лише фамілії Насірова, Мартиненка та Кулика", - каже експерт. За його словами, також цього року почали працювати й інші механізми, зокрема спецконфескації, що дозволив повернути в бюджет перші гроші корупціонерів, або система електронних державних закупівель ProZorro, яка зменшує можливості для корупційних оборудок чиновників.

Втім, за словами експерта, успіх цих кроків викликав одночасно і збільшення спротиву з боку корупціонерів. Це призвело до тиску як на новостворені антикорупційні органи так і на громадських активістів, розповідає Юрчишин. За словами експерта, негативним фактором є також і те, що сфера боротьби з корупцією стала занадто політизованою, що загрожує довірі суспільства як до влади, так і певним чином до антикорупціонерів. "Загалом, можна сказати, що 2017 рік став як роком ствердження антикорупційної боротьби, так і роком реакції", - каже Юрчишин.

Суд під контролем

Один із провалів антикорупційної реформи став водночас і однією із головних проблем реформи судової, додає головний експерт групи "Судова реформа" Реанімаційного пакету реформ Михайло Жернаков. Лише під кінець року президент подав законопроект про створення антикорупційного суду до Верховної Ради, що відстрочить початок його роботи щонайменше до кінця 2018 року. "Втім найголовніше, що все у цьому документі кричить, що він зроблений для того, аби антикорупційний суд не був створений, або не запрацював по-справжньому", - каже експерт. За його словами, у законопроекті були знехтувані побажання Венеціанської комісії та профільних експертних організацій, а шансів, що ці проблеми будуть виправлені до другого читання майже немає.

Не менше розчарування, за словами Жернакова, викликало і оновлення Верховного суду, який запрацював цього року, але навряд чи може називатися новим. Експерт запевняє - він наполовину складається із старих суддів, а у його керівництві майже повністю залишилися старі кадри. "Ті, хто керував, і далі керуватимуть, розподіляти справи в ручному режимі, отримувати дзвінки", - каже Жернаков. За його словами, 2017 рік лише підсилив тенденцію до контролю судової системи з боку президента та політичної еліти.

Щоправда, експерт згадує і про позитив, адже тепер судова система стала більш підзвітною для суспільства. Завдяки системі громадських рад та необхідності декларування статків суддів та членів їхніх сімей робота недоброчесних служителів Феміди значно ускладнилася. "Тепер треба зробити наступний крок, аби цих людей більше не призначали на посади", - не полишає оптимізму Жернаков.