Африканські родовища
15 жовтня 2012 р.
"Копальні прокляття": так правозахисники з Африки та Латинської Америки називають багатства, закладені в їхніх землях. Підстава цьому: індустріальні країни платять великі гроші за розробку омріяних родовищ на місці, але доходи від цього отримує лише невелика елітна група. Більшість місцевого населення залишається поза грою і живе у бідності.
Ні уряди, ні концерни, які займаються видобутком корисних копалин, не повинні оприлюднювати дані про "копальні" трансферти. За даними міжнародної організації з протидії корупції Transparency International, тільки за минулий рік країни, в яких розташовані родовища, отримали таким чином усемеро більше коштів, ніж міжнародної допомоги. Зімбабве, наприклад, покриває близько 15 відсотків державного бюджету доходами від використання копалень.
Мета: більше грошей для громадян з «країн-виробників»
Євросоюз прагне зобов´язати зареєстровані на біржі європейські концерни оприлюднювати у річних звітах дані про усі платежі, пов´язані з видобутком корисних копалин. Таким чином громадяни з країн, у яких залягають родовища, можуть бачити, скільки коштів отримують їхні уряди і вимагати їх використання на будівництво шкіл, лікарень або доріг.
«Конкретно це виглядатиме так, що фірма, яка має намір розробляти родовища у третіх країнах, оприлюднюватиме дані про пов´язаний з цим обіг коштів у річному звіті», - пояснює Яна Міттельмаєр, керівниця брюссельського офісу Transparency International. «Якщо фірма цього не робитиме або приховуватиме дані, її дії можна буде оскаржити у національній службі нагляду за біржовою діяльністю».
Боротьба за дрібниці
Це про ідею. Проте переговори у Брюсселі відбуваються з труднощами. Адже йдеться про гроші – великі гроші. Ключовою є європейська економіка і перш за все – німецька. З іншого боку тисне уряд США: Вашингтон уже ухвалив подібний закон і тепер вимагає від європейців нарешті піти тим самим шляхом.
У цій плутанині депутати Європейського парламенту борються з Європейською комісією та урядами країн ЄС за компромісне рішення. Єврокомісії достатньо бачити у звітах компаній, скільки коштів усього вони переводять на рахунки країни-виробника, причому враховувати треба договори на суму понад півмільйона євро. Європарламент хоче більшого: розкриття усіх проектів в третій країні, починаючи від 80 тисяч євро. «Ці ключові моменти повинні залишитись у будь-якому випадку, оскільки сенс пропозиції полягає у прозорості усього процесу», - каже «зелений» депутат Європарламенту Ска Келлер. «Отже: де і скільки заробляє концерн, скільки грошей він залишає країні-виробнику, які податки сплачує. Йдеться саме про це».
Німецька помисливість побоюється за свої ґешефти
Втім, бояться не всі, – але саме німецький уряд виступає проти таких ініціатив. Все ж таки німецька економіка є залежною від імпорту корисних копалин: щорічно до країни завозяться метали, мінерали, газ та нафта на суму понад 115 мільярдів євро. Такі автовиробники, як BMW та Mеrcedes, потребують боксит з Камеруну для вироблення алюмінієвих фюзеляжів або мідь з Конго для електрики. Промисловці побоюються, що у майбутньому вони не зможуть отримувати копалини за прийнятними цінами, якщо умови розробки родовищ стануть більш жорсткими. Свою позицію вони висловлюють через Німецьку асоціацію індустрії BDI.
Маттіас Вахтер керує у BDI відділенням сировини та безпеки. Його точка зору: прозорість – це добре, але вона має бути добровільною. Тому Брюссель спочатку повинен розібратися з тими, хто відповідальний за корупцію: «З нашого погляду, немає сенсу оприлюднювати велику кількість даних, якщо невідомо, скільки саме коштів осідає в урядах країн-виробників, і як саме вони обходяться з ними. Тому будь-яке рішення повинно стосуватись і місцевих урядів».
Китайська конкуренція та велика бюрократія
Той факт, що тільки такі автократичні режими, як Зімбабве або Конго, відкрито заявляють про доходи від використання родовищ, виглядає обманливо. Маттіас Вахтер з Німецької асоціації індустрії застерігає, що вигоду від прозорої політики Європи отримають китайці. І така позиція не позбавлена сенсу, адже китайські фірми не повинні відкривати дані про свої угоди, тож корумпованим режимам працювати з Китаєм буде вигідніше.
Але так прямо Маттіас Вахтер не хоче говорити. Загрозу конкуренції на ринках видобутку родовищ він пов´язує більше з бюрократичними процедурами. Яна Міттермаєр з Transparency International не вважає це переконливим: «Фірми мають таку інформацію – і ніщо не заважає надати її в детальному вигляді. Звичайно, ми виходимо з того, що ці фірми працюють чисто, а тому немає підстав приховувати таку інформацію».
Проте, на разі нічого не вирішено. Адже в Брюсселі всі знають: без Німеччини – двигуна європейської економіки – жоден закон не буде ухвалено. А поповнення кишень бідних громадян в Африці або Латинській Америці може й почекати.