Федеральний президент підписує закони; без його підпису процедура їх ухвалення не може бути завершеною, і вони не набирають чинності. Однак навколо питання про те, як далеко може заходити федеральний президент при перевірці законів та перешкоджанні набуттю ними чинності, постійно точаться дискусії. Якщо одні виходять з того, що він може контролювати лише коректність формальних аспектів законів, то інші вважають, що він має право перевіряти і саму їхню сутність.

До прерогатив федерального президента належить також висунення на голосування в Бундестазі кандидатури федерального канцлера. Він призначає та звільняє за поданням парламенту федерального канцлера, а за поданням федерального канцлера - федеральних міністрів. Окрім того, він має право на помилування засуджених злочинців. Останній прецедент мав місце, коли з проханням про помилування звернувся колишній терорист з організації RAF Крістіан Клар. Втім, тодішній федеральний президент Горст Келер не задовольнив це клопотання.

Федеральні збори

На відміну від США, Франції або Австрії федеральний президент у Німеччині обирається не шляхом прямого голосування, а федеральними зборами. Вони складаються з членів Бундестагу та з такого ж числа делегатів, відряджених земельними парламентами. Федеральний президент обирається на п‘ять років з можливістю одного переобрання. Федеральним президентом може бути обраний кожен німець, який досяг 50 років.

Те, що німецький федеральний президент головним чином виконує представницьку функцію, має історичне обґрунтування. Справа в тім, що у Веймарській республіці рейхспрезидент мав набагато більше політичної влади, він мав право припиняти дію основних прав і видавати надзвичайні декрети. І саме ці фактори відіграли велику роль при приході до влади націонал-соціалістів.