Різдво за всіма правилами, або ялинка навіть у підвалі

У дослівному перекладі - саме „листя”, а не голки. З погляду ботаніки, звичайно, – це ніяка не помилка. До того ж, коли 1824-го органіст Ернст Аншутц уперше переробив для свята відому ще з 16-го століття народну пісню, традиція прикрашати оселі на Різдво деревами тільки зароджувалася, й вони не обов’язково мали бути хвойними. І, зрештою, сьогодні блакитних ялинок, наприклад, теж майже ніхто не купує. Чому?

„А ви доторкніться до них рукою, -

каже продавальниця на ялинковому базарі. – Що, колються? Отож! Звичайні ялинки - неходовий товар, хоч і коштують дешевше.” Дев’ять із десятьох німецьких покупців обирають ялицю Нордмана – пухнастішу та зовсім неколючу. Її плоскуваті голки справді нагадують вузенькі листочки й мають іще одну важливу перевагу – не так швидко опиняються на підлозі. Названа на честь фінського біолога Олександра фон Нордмана ялиця ліпше пристосована до кімнатного тепла, адже походить вона із західного Кавказу. „Зручна з усіх боків зелена красуня, крім того, правильної форми й дуже інтенсивно пахне, - каже речниця Спілки німецької лісової промисловості Урзула Гайсман:

„Це справжня ялинка, якою ми її собі уявляємо. Запах хвойних смол переносить нас у дитинство, створює відчуття затишку. І в малих, і в дорослих серце завмирає в очікуванні різдвяних див...”

І тому, як свідчать дані останнього опитування, дві третини далеких від сентиментальності німецьких підлітків, які виховувалися не на бабусиних казках, а на комп’ютерних іграх, кажуть: „Без справжньої ялинки Різдво - не Різдво.” Замовити неодмінний атрибут свята сьогодні можна й в Інтернеті. Причому разом з підставкою, верхівкою та прикрасами будь-якої гами кольорів. „З другої половини грудня штат співробітників доводиться збільшувати до 300. Люди працюють 24 години на добу,” - розповідає керівник фірми „Ялинка он-лайн”. Але поки що цей бізнес не становить поважної конкуренції ринкам на свіжому повітрі. Особливо у вихідні перед Святим вечором на прикрашених лампочками майданчиках не проштовхнутися. Утім нині той, хто зволікав до останньої хвилини, може повернутися додому й без улюбленої ялиці Нордмана. Дарма, що в порівнянні з минулим сезоном, погонний метр її подорожчав майже на 20 відсотків, і за невеличке деревце треба викласти в середньому 20 євро. Попит усе одно перевищує пропонування. Власник однієї з найбільших у Німеччині ялинкових плантацій Кристіан фон Бурґсдорф:

„Цього року продаж приватним клієнтам розпочався надзвичайно рано. Люди квапилися, бо ялиця Нордмана поступово перетворюється на дефіцит. У землі Шлезвіґ-Ґольштейн та в Данії – звідки на ринок переважно й надходили ці дерева – загальна площа плантацій зменшилася впродовж минулих трьох років на чверть. Через підвищення цін на зернові, й, зокрема, на кукурудзу. Бо це рентабельна сировина для виготовлення модного біопального. Стабільний попит гарантований, і не треба чекати роками, доки та ялиця виросте.”

Експортний шлягер з кульками

У передріздвяну пору на угіддях Кристіана фон Бурґсдорфа, площею в чотириста футбольних полів, не змовкають пили. Щоденна норма на робітника – близько 1000 дерев. Величезні вантажівки з укладеними в вісім-десять шарів ялицями Нордмана прямують і за межі Німеччини:

„Ми постачаємо товар у Туреччину, Австрію, Італію, Швейцарію, Бельгію, Нідерланди. Останні причепи вирушають у дорогу 22 грудня. Укладання договорів припинилося на початку літа, в червні. Усі готові до вирубування ділянки вже були розподілені.”

„Аби задовольнити попит, третину ялинок на німецький ринок завозять із-за кордону, - пояснює речниця Спілки лісової промисловості Урзула Гайсман. – І немає сумнівів, що обсяги імпорту надалі зростатимуть. З тієї простої причини, що процвітає експорт. Раніше я б не повірила, якби мені сказали, що ялиці Нордмана в спеціальних охолоджувальних контейнерах літаками Люфтганзи доставлятимуть в Арабські Емірати, азійські країни. Німецькі та інші західні туристи, що тікають від зими під палке сонце, теж хочуть зустрічати Різдво за всіма правилами. Однак, справа не лише в туристах”:

„Це добре видно на прикладі Японії. Люди там, власне, не мають із Різдвом нічого спільного – в релігійному сенсі. Але як звичай це їм дуже подобається: встановити ялинку, прикрасити її кульками, янголятками, сріблястим дощиком... Особливий святковий настрій цієї традиції зачаровує людей у цілому світі. У розвиткових країнах різдвяна ялинка перетворюється ще й на символ західного добробуту, який так охоче демонструють ті, кому він по кишені. „Хоч би скільки дерев ми посадили, китайським замовникам їх усе одно не вистачило б,” – кажуть господарі німецьких лісових плантацій."

На додаток до „різдвяної глобалізації” зростає й кількість проданих у Німеччині ялиць, класичних ялинок та сосон. Спричинено це, на жаль, не зростанням кількості населення, а соціальними чинниками. З одного боку, прогресує тенденція до самотнього способу життя, з другого – частішають розлучення, а з третього – однієї ялинки на Різдво родинам уже замало. Урзула Гайсман:

„Одна – у великій кімнаті, але непогано було б прикрасити ще й терасу чи балкон. Аби Різдво, так би мовити, впадало в око й ззовні. Причому, бажано, вже з першого Адвента, з самого початку грудня. А ще є дитяча, коридор... Хто встановлює ялинки в підвалах та майстернях, навіть у гаражах... ”

Що буде за десятиліття?..

„Дерева, що їх ми вантажимо, повинні ще сьогодні потрапити до Бремена. Щонайменше три години їзди, зараз п’ятнадцята, тобто, коли на автобані не буде заторів, о вісімнадцятій замовник отримає свій товар,” –

господар плантації Кристіан фон Бурґсдорф підганяє робітників. Різдвяний стрес досягає свого піку. Двадцять п’ятого грудня упаковані в сітки ялинки вже нікому не будуть потрібні. Навіть найсвіжіші, навіть ялиці Нордмана.

Торік у цілій Німеччині було продано понад 28 мільйонів хвойних дерев. Підсумки 2007-го будуть не гіршими.

„..Мені потрібна щітка та трохи води! Швидше! У таких брудних черевиках я не можу сісти за кермо,” –

для водія вантажівки рахунок іде на хвилини. Він не лише сам запізнюється, а й заважає виїхати машині позаду. Кристіан фон Бурґсдорф:

„Лише вчора ми відправили дванадцять вантажівок. У кожну вміщується від тисячі до двох тисяч дерев – залежно від розміру. Це означає, що приблизно двадцять тисяч ялиць вивозять з плантації тільки впродовж одного дня. А ось із поповненням запасів не все так просто. Звільнені площі не можна одразу засаджувати, бажано дати їм перепочити кілька років. Нові ділянки під плантації отримати дуже важко. Чиновники з відомства захисту природи пручаються, тому що ялиці Нордмана – завезений до Німеччини вид, і він начебто не пасує до місцевих ландшафтів. Перейти на наші ялинки чи сосни, теж не вихід, бо їх неохоче купують. Утім, незабаром не залишиться іншого виходу. Хоч би як ти здобрював ґрунт, посаджену сьогодні ялицю можна буде зрубати не раніше, ніж за десять років...”

За матеріалами кореспондентів