Рік опісля

11 березня 2011-го року, 14:46 за місцевим часом - саме цієї хвилини стався землетрус, який викликав цунамі з Тихого Океану. Воно накрило хвилею північно-східне узбережжя Японії. Вже за декілька хвилин камери спостереження фіксували апокаліптичні картини: автомобілі, будинки та повалені електричні стовпи несло на великій швидкості разом з хвилями води. Ці кадри тоді обійшли усі світові телеканали. Портове містечко Міяко з населенням у 57 тисяч мешканців - одне з найбільш постраждалих. За офіційними даними, там загинули, щонайменше, 400 осіб, сотні інших залишилися без даху над головою. За рік після трагедії, більшість переміщених мешканців не уявляють, коли вони зможуть виїхати зі свого тимчасового житла й повернутися у звичні будинки.

Шіро Отате - власник невеличкого ресторану у Міяко. Перше, що спало йому на думку після землетрусу - як врятувати дружину? Він мерщій побіг до їхньої оселі у горах. "Цунамі застало мене в дорозі. Все було затоплено. Лише за декілька днів я зміг увійти до того, що лишилося від мого ресторану. Повсюди були гори сміття. Це було жахливо", - згадує він.

Тимчасове житло стає постійним

І все ж Шіро Отате швидко оговтався від шоку. Він винайняв приміщення навпроти мерії, де відкрив новий ресторан. "Вода сягала майже до даху. Але ми відремонтували це приміщення", - каже він.

Жодної фінансової допомоги від держави на свій почин він не отримав, натомість дістав безпроцентний кредит на 10 мільйонів єн (близько 100 тисяч євро).

Адміністратор мерії міста Кацунорі Конарі каже, що Міяко у багатьох сенсах навіть пощастило. Сміття витіснили у портову зону. Але на відновлення житлових районів підуть роки. За його словами, минулого літа уряд Японії дав зрозуміти, що тимчасові будинки можуть бути використані й довше, ніж два роки, якщо регулярно перевіряти їхній стан та робити санацію. "Спираючись на досвід землетрусу у Кобі 1995-го року, вони простоять, принаймні, п´ять років. Зараз ми перевіряємо, які території можна буде відвести під будівництво нормального житла. Але збудувати так багато за 3-4 роки нам не вдасться", - визнає він.

Висока солідарність

Лише тепер, за рік опісля катастрофи, жертви цунамі та представники влади спільно засідають й вирішують, де будуватиметься нове постійне житло. Але перед цим необхідно буде звести вищий захисний мур від цунамі. Замість 10 метрів, його планують на рівні 14 метрів заввишки. Мешканцям, що живуть у тимчасових будинках, весь процес видається вічністю. "У нас міцна солідарність", - каже мешканка Міяко,"але досі мало що змінилося. Тимчасове житло надто тісне, чути все, що роблять сусіди. Часто ми зустрічаємося у спільній вітальні, щоби просто поговорити й зняти стрес. Рік минув, а де ми житимемо - досі незрозуміло. Нам тяжко від цього", - зізнається вона.

Міська влада Міяко, втім, подбала про те, щоби під час відселення усі колишні сусіди залишалися по-сусідству й у тимчасовому житлі.

Автор: Петер Куят/Дмитро Каневський
Редактор: Євген Тейзе