Саміт ЄС на Мальті

Біженці

Європа перебуває під тиском. Цього року очікується проведення виборів у низці європейських країн, на яких право-популістські рухи можуть набрати значну кількість голосів. Тож нинішні керівники країн-членів ЄС намагаються й надалі знижувати кількість біженців, які прибувають до Європи. Після успішного втілення угоди з Туреччиною щодо біженців, тепер ЄС прагне якомога швидше перекрити маршрут біженців через Лівію та Середземне море. Впродовж 2016 року до Європи цим маршрутом прибуло близько 180 тисяч людей шукачів притулку. Нині в Лівії перебуває ще 350 тисяч біженців. Тож, попри нестабільну політичну ситуацію, Брюссель ще 2 лютого проводив переговори з визнаним міжнародною спільнотою лівійським урядом Фаїза Сараджа. Мета цих переговорів - допомогти вишколити підрозділи лівійської берегової охорони та надати їм відповідне оснащення, аби перешкодити біженцям, які прибувають до Лівії з різних африканських країн, виходити в море на гумових човнах контрабандистів. Досі біженців рятували вже за межами лівійських територіальних вод, перевозячи врятованих шукачів притулку до Італії. Це робилось підрозділами італійських військово-морських сил та силами місії ЄС "Софія".

Тепер цій традиції прагнуть покласти край. Утім, довжина лівійського узбережжя близько 2 тисяч кілометрів, і лише частину його контролюють вірні урядові Фаїза Сараджа сили. Так само невідомо, як ЄС збирається вирішувати катастрофічну ситуацію з масовими порушеннями прав людини, яких зазнають біженці в Лівії. Крім того, неясно, наскільки надійним партнером виявиться лівійська берегова охорона.

Для прийому біженців на лівійській території та на території інших африканських країн точиться дискусія про спорудження спеціальних таборів. Якщо буде можливо, то до цього слід залучати Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВБК ООН). Задля досягнення цієї мети ЄС необхідно також змінити концепцію "безпечних третіх країн" та гарантувати біженцям натомість прийом в іншому "безпечному місці". Такими місцями могли би бути транзитні табори, що охороняються. Звідти біженців потім можна буде повернути на їхню батьківщину. 

Трамп

Голова Ради ЄС Дональд Туск у своєму запрошенні на саміт, адресованому главам держав та урядів країн-членів ЄС, не цурався доволі жорстких оцінок: за його словами, над ЄС нависла загроза внаслідок заяв нової американської адміністрації, які викликають стурбованість, а також внаслідок агресивної політики Росії та Китаю. На його думку, ЄС має продемонструвати єдність відносно наддержав, в чому і полягає його сила. Під час саміту з'ясується, до якого рівня єдності на тлі загрози з боку Дональда Трампа готові 27 країн, які залишаються в ЄС. Приміром, канцлерка Німеччини Анґела Меркель, президент Франції Франсуа Олланд та прем'єр-міністр Швеції Стефан Левен різко розкритикували нещодавній антиміграційний указ Трампа. Останній забороняє впродовж 90 днів в'їзд до США громадянам з семи населених переважно мусульманами країн - Ємену, Іраку, Ірану, Сомалі, Лівії, Сирії, Судану. Але чи приєднаються до цієї критики всі країни? Адже, зрозуміло, що Великобританія вже не є солідарною з ЄС, хоч ще не подавала офіційно заяву про вихід зі складу спільноти. Під час її візиту до Вашингтона прем'єр-міністр Великобританії Тереза Мей намагалася демонстративно налагодити відносини з Трампом. Від США Мей очікує укладання двостороннього договору про зону вільної торгівлі та певних преференцій у політичних відносинах. Водночас вона не стала коментували відкриту ненависть до ЄС, яку продемонстрував Трамп. На виданий Трампом антиміграційний указ вона відреагувала лише із запізненням і дуже обережно. Тобто в зовнішньополітичному плані Лондон вже дистанціювався від своїх колишніх друзів та сусідів у Європі.

Brexit

Здається, Великобританія вже визначилась для себе з планом виходу зі складу ЄС. Після того, як наприкінці лютого верхня палата британського парламенту ухвалить відповідний закон, Тереза Мей планує вже під час наступного чергового саміту ЄС, що має відбутися з 9 по 10 березня, розпочати процедуру виходу зі складу Євросоюзу згідно зі статтею 50 Лісабонської угоди. Безпосередньо перед нинішнім самітом ЄС прем'єр-міністр Великобританії окреслила головні орієнтири, яких хочуть дотримуватись під час переговорів британці.

Євросоюз, своєю чергою, планує впродовж трьох тижнів теж представити відповідний стратегічний документ. На початку квітня має відбутися наступний позачерговий саміт, де глави урядів ЄС мають схвалити спільні дії щодо Brexit. Потім розпочнуться переговори, на яких Європейську Комісію представлятиме Мішель Барньє - колишній французький міністр та екс-член Європейської Комісії. Європейський парламент представлятиме в цій справі ліберал Гі Верхофстадт.

Але, власне, повноваження ухвалювати остаточне рішення має Рада ЄС, яка складається з представників урядів країн ЄС. 27 країн, які лишилися в складі ЄС, мають одноголосно схвалити договір про вихід Великобританії зі складу ЄС. Одним з пунктів цього договору стануть також і багатомільярдні суми виплат, які вимагатиме від Лондона ЄС. Але це має відбутися не раніше весни 2019 року, так само як і укладання перехідного договору, що регулюватиме відносини між Лондоном та Брюсселем аж до набуття чинності нового відповідного договору. Тобто є час для проведення ще цілої низки самітів щодо Brexit.

Росія

Чинність запроваджених ЄС санкцій щодо Росії триватиме до літа 2017 року. Що буде з цими санкціями далі - невідомо. Такі країни як Угорщина, Італія та Австрія, що сподіваються на поновлення економічної співпраці з Росією, прагнуть домогтися скасування цих обмежувальних заходів. Тим часом нещодавнє загострення подій на Донбасі свідчить, що гра Росії ще не завершилась, а президент Володимир Путін, швидше за все, не буде виконувати мінські домовленості.

Тут все залежатиме від політики Трампа щодо Путіна, а ще від того, наскільки велику загрозу вбачатимуть країни Східної Європи від можливого зближення Москви та Вашингтона. У будь-якому разі політика щодо Росії стане одним з тестів на міцність для єдності Європи.

Перспективи

Торік, практично одразу після оголошення результатів референдуму в Великобританії щодо подальшого членства країни в ЄС, відбулась зустріч глав урядів ЄС у Братиславі. Учасники зустрічі домовились щодо прагматичного плану майбутнього розвитку Європи. Сам план передбачав відмову від активних спроб поглиблення подальшої інтеграції. Натомість пропонувалось перейти до політики незначних кроків, аби переконати громадян у правильності європейської моделі розвитку. Йшлося насамперед про вирішення таких проблем як безробіття серед молоді, захист зовнішніх кордонів, спільна оборонна політика.

Утім, цього року наприкінці березня всі 27 країн-членів ЄС відзначатимуть у Римі 60-річчя Римських договорів, що стали основоположними в процесі європейської інтеграції. Але чи допоможе згадана вище політика малих кроків забезпечити майбутнє Європи на тлі нинішніх глобальних обставин, невідомо. Можливо, якраз нині настав час все ж таки для тієї чи іншої великої ідеї стосовно європейського майбутнього.