Несвобода віри
26 жовтня 2018 р.
Київський Інститут релігійної свободи (ІРС) цього тижня оприлюднив доповідь "Свобода віросповідання під прицілом: російський терор на окупованих територіях Східної України", яка охоплює період з 2016 по 2018 рік. Голова правління ІРС Олександр Заєць пояснює, що Росія негласно контролює усі сфери життя на тимчасово непідконтрольних Україні територіях Донбасу, що впливає і на релігійні свободи на цих теренах. Методологія дослідників включала опитування безпосередніх жертв релігійних переслідувань та керівників конфесій, які підтримують зв'язок зі своїми одновірцями на територіях, підконтрольних проросійським сепаратистам.
DW: Пане Заєць, якими є головні висновки вашої доповіді? Як змінилася релігійна ситуація на непідконтрольних Києву територіях від 2014 року?
Олександр Заєць: Ситуація змінилися на гірше. Релігійне життя там є і воно буде, якими б не були дії тамтешньої "влади". Але все це відбувається під жорстким контролем цієї "влади". Так, у самопроголошеній "ДНР" до березня 2019 року всі релігійні організації мають пройти так звану перереєстрацію. На Луганщині із цим ситуація ще складніша. Там є випадки переслідування організацій євангельських християн. Ми сподіваємося, що віряни цієї конфесії і їхні організації зможуть без загрози життю і здоров'ю якось функціонувати на Донеччині. Свідки Єгови визнані екстремістами і цілком заборонені окупаційною владою і Луганської і Донецької "республік". Мормони так само визнані ними "ворогами народу" і екстремістами, позбавлені всіх своїх релігійних споруд. Ситуація дуже складна. Є погрози зняття з реєстрації й інших релігійних організацій, конфіскації їхнього майна. В когось становище краще, в когось гірше - кожна релігійна громада виживає в цій ситуації, як може. Деякі з них вживають заходів з реєстрації відповідно до вимог "законодавства", деякі не бачать в цьому сенсу. Ми не можемо ставати на ту, чи іншу сторону, бо ситуація там дуже складна. Релігійний чинник, на мою думку, є дуже важливим і зараз, і на майбутнє. Особливо в контексті майбутньої реінтеграції цього регіону.
Як вам вдалося зібрати матеріал для цієї доповіді за умов, коли будь-які опитування і навіть заїзд на неконтрольовані Києвом території обмежені?
Ми налагодили комунікацію з представниками різних конфесій, різними вірянами, які відвідують підконтрольну Україні територію. Ми також досліджували соціальні мережі. Тобто, ми використовували і прямий, і опосередкований контакт з представниками конфесій, представлених на тих територіях. Ми ведемо моніторинг засобів масової інформації і відстежуємо рішення, які ухвалюються так званою владою самопроголошених "ДНР"/"ЛНР". Ще одним джерелом інформації стали представники різних конфесій, що зараз проживають на підконтрольній Україні території, але раніше зазнали утисків у так званих "ДНР"/"ЛНР".
Наскільки убезпечені ваші джерела інформації? Чи наражаються вони на небезпеку, коли співпрацюють із вами?
Безумовно ризики є, але ми робимо все, щоб убезпечити наші джерела! З цієї причини ми змушені тримати свої джерела в анонімному режимі і навіть не подавати всю наявну в нас інформацію. З одного боку ми говоримо про фіксацію інформації, але коли стосується її оприлюднення, слід бути дуже обережними.
Під час презентації вашої доповіді ієрархи зареєстрованих в Україні релігійних конфесій скаржилися на спроби встановлення тамтешніми правителями монополії Московського патріархату православної церкви. Це справді так?
Ми бачимо виділення цієї конфесії з боку так званих "ДНР"/"ЛНР". Але що стосується Української православної церкви в єдності з Московським патріархатом, то я би міг відзначити їхню позитивну позицію. Вони не заважають і не перешкоджають іншим церквам, а навпаки, у міру своїх можливостей, намагаються сприяти їхній діяльності. Дуже важливо розрізняти ці речі, щоби не кидати тінь на цю конфесію. Маємо розуміти, де дії бойовиків і так званої місцевої "влади", а де позиція єпархії цієї церкви. Ця позиція має позитивний характер для релігійної свободи.
Але присутні на презентації доповіді ієрархи говорили, що на тих територіях є намагання скопіювати релігійну модель РФ...
Усе це дуже схоже. З певною поправкою на ситуацію, яка там склалася: нелегітимна влада, люди зі зброєю… Але все це дуже схоже на ту ситуацію, яка є в Росії у контексті законодавства і намагань контролювати релігійну сферу.
Яке становище інших православних громад, тої ж УПЦ КП? Чи вони теж зазнали переслідувань, цькувань?
Майже всі інші конфесії, окрім православних громад Московського Патріархату, зазнають як складнощів з перереєстрацію та безпечним користуванням своїми храмами, так і штрафів, обшуків та інших цілеспрямованих переслідувань із загрозою для життя вірян.
Ваш інститут досліджує ситуацію не лише на непідконтрольних територіях, але й по всій Україні. Як сприймається дискусія щодо створення єдиної Помісної української православної церкви на дотичних до лінії розмежування територіях?
Ми не ставили собі за мету дослідити цю ситуацію. Але з тих соціологічних опитувань, які провадяться серед місцевих мешканців, ми бачимо, що підтримка надання Вселенським патріархатом томосу на створення єдиної Помісної української церкви менша, ніж в інших регіонах України. Це може бути спричиненим тим, що поблизу тимчасово окуповані території, що там час від часу відбуваються збройні зіткнення, що там домінувала і домінує зараз Українська православна церква під омофором Московського патріархату… Ми розуміємо, що там необхідне розгортання просвітницької роботи щодо створення єдиної Помісної української православної церкви, щоби люди розуміли що це таке і навіщо це треба.