"Чорнобиль": чому в Німеччині більше критикують, ніж хвалять

У США, Великобританії і в Україні мінісеріал "Чорнобиль" американської кабельної телемережі HBO, показ якого завершився у вівторок, 4 червня, викликав хвилю захопливих відгуків і став темою для обговорення в соціальних мережах. У Росії захоплення після перших серій змінилося на набагато більш скептичне ставлення. Серіал залишився гарячою темою для дискусій, і не лише серед кінокритиків. Тим часом у Німеччині - майже тиша. Це виглядає дивно.

Чому "Чорнобиль" не став подією в Німеччині

По-перше, чорнобильська катастрофа у 1980-і роки дала важливий поштовх не лише молодий тоді партії Зелених у ФРН, які десять років потому прийшли до влади, а й реально зачепила країну і змінила суспільство. Баварія була одним з найбільш постраждалих регіонів. Ділянки зараженого ґрунту в лісах залишилися досі.

По-друге, сьогодні в Німеччині Зелені знову на підйомі і в деяких опитуваннях навіть виходять на перше місце серед всіх партій - цього разу на тлі проблем, що викликані глобальним потеплінням. Після нещодавніх виборів до Європарламенту країна обговорює звернення відеоблогера Rezo, в якому той розкритикував правлячі партії за провал екологічної політики. Щоп'ятниці школярі проводять демонстрації, вимагаючи радикальних заходів з метою зупинити зміни клімату.

Нарешті, по-третє, Німеччина - єдина велика західна країна, яка оголосила про відмову від ядерної енергетики після катастрофи на АЕС, щоправда, не на чорнобильській, а в японській Фукусімі.

Проте серіал "Чорнобиль", який за збігом обставин вийшов на екрани на гребені нової екологічної хвилі в Німеччині, не став тут подією. Можливо, це пов'язано з тим, що він був показаний в ефірі платного телеканалу Sky, у якого невелике охоплення аудиторії. А можливо, причина в тому, що "Чорнобиль" не викликав бурхливу позитивну реакцію в пресі, хоча всі великі газети про нього написали. Загальний тон публікацій, велика частина яких з'явилася в середині травня: фільм гарний, але занадто драматичний.

Süddeutsche Zeitung: "Дещо невдала драма-бойовик"

Найбільш розгромну рецензію написала журналістка Марлене Вайс (Marlene Weiss) в ліволіберальній газеті Süddeutsche Zeitung з Мюнхена. У газетній версії її стаття називалася "Вибух брехні", що можна трактувати не лише як посил до головної ідеї фільму про ціну брехні, коли масштаб катастрофи на ЧАЕС замовчувалися, але і як критику самого фільму. В онлайн-версії статтю Вайс назвали так: "Занадто багато драми за рахунок правди". Журналістка (фізик за освітою), яка спеціалізується на наукових статтях, вважає, що "Чорнобиль" - "дещо невдала драма-бойовик".

Вайс пише, що фільм зроблений, "у принципі, непогано" і наводить як приклад "переконливу версію України 80-х", але, розповідаючи про найбільшу ядерну катастрофу в історії людства, його творці, за висловом журналістки, "забрехалися". Зокрема, вона критикує епізоди, в яких член комісії з розслідування причин аварії на ЧАЕС, радянський вчений Валерій Легасов розповідає партійному керівництву про те, які драматичні наслідки може мати катастрофа, або пророкує, "хто і коли болісно помре".

Припущення про те, що викид радіоактивної пари, якого дійсно побоювалися в перші дні аварії, може привести до "кінця Києва, Мінська і зробити непридатною для життя половину Європи", Вайс вважає занадто перебільшеними з метою "максимальної драматизації". Не сподобалася їй і "пафосна" сцена суду в кінці серіалу, Вайс назвала її "остаточним відривом від реальності".

Frankfurter Allgemeine: Такого страху не було з часів "Човна"

Більш прихильна рецензія вийшла в консервативній газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung (FAZ). "Майстерність цього серіалу" полягає в тому, як було показано дію потужної, невидимої руйнівної сили - радіації, пише оглядач Аксель Вайдеманн (Axel Weidemann). Він хвалить знахідки сценариста і режисера - чорний стовп диму над атомною станцією; радіоактивний попіл, що падає на жителів, які нічого не підозрюють; птаха, який звалився замертво, або вітер, який грає волоссям дітей.

"Те, що відбувається на екрані, б'є глядача з такою силою, що хочеться бігти", - зазначає Вайдеманн. На його думку, таке відчуття тривоги, страху не викликав жоден фільм з часів "Човна" Вольфґанґа Петерсена "(Das Boot, фільм про долю екіпажу нацистського підводного човна під час Другої світової війни в Атлантиці. - Ред.).

Але і FAZ критикує "Чорнобиль" за фактчекінг, називаючи його "слабким місцем". "Навіщо постійно вказують на небезпеку ізотопу урану-235, хоча до забруднення навколо станції привели здебільшого ізотопи цезію-137 і йоду-131, - серіал не дає відповіді", - вказує Вайдеманн. "Ще більш невдалим" він вважає те, що автори серіалу перенесли аварію вертольота поруч із зруйнованим реактором на другий день після катастрофи, в той час як насправді це сталося набагато пізніше, в жовтні 1986 року.

Утім, загалом журналіст вважає, що "серіал потрібно хвалити - за стриманий тон, яким він показує глядачам катастрофу і тотальну втрату контролю".

Welt am Sonntag і Spiegel Online: Сенсаційно вдала реконструкція

Одну з найбільш розгорнутих і детальних рецензій написала недільна берлінська газета Welt am Sonntag. Її автор Ріхард Кеммерлінґс (Richard Kämmerlings) вважає, що "суть серіалу - в меншій мірі з'ясування причин, а скоріше - наслідків і реакції на різних рівнях".

Відзначивши "гіперреалізм" в зображенні променевої хвороби, Кеммерлінґс хвалить "Чорнобиль" за "контраст між красою і жахом", наводячи як приклад сцену з дітьми, що грають в момент, коли на них падає радіоактивний попіл. "Сенсаційно вдалою" називає журналіст "прискіпливо точну реконструкцію інтер'єру, одягу... і взагалі всього пізньорадянського антуражу".

Загалом позитивну статтю опублікувало гамбурзьке інтернет-видання Spiegel Online, хоча в друкованій версії однойменного журналу Der Spiegel місця для цієї теми не знайшлося. Єдине, за що автор Тіль Кадріцке (Till Kadritzke) критикує серіал HBO, так це за надто гіпертрофовано, "до ідіотизму", зображених "радянських апаратників".

На його думку, це спадщина американського кіно часів "холодної війни". І все ж, пише Кадріцке, "звуження історичної правди до протистояння неосвіченого уряду з науковцями, які попереджають про небезпеку, цілком має сенс". Він вважає, що метою авторів була "не стільки точна реконструкція історичної події, а її використання для сучасних дебатів".

Якщо така мета у авторів фільму дійсно була, то, судячи з преси, в Німеччині вони її не досягли - принаймні поки що.