Скільки Садового у злеті "Самопомочі"?

Третя позиція у рейтингу, підтримка майже півтори мільйона українських виборців, за попередніми підрахунками ЦВК близько - 11 відсотків голосів. Результат партії, яка зовсім недавно зародилася у Львові, став чи не найбільшою несподіванкою нинішніх парламентських виборів.

Але особливо цікавим є той факт, що результат виборчих перегонів партії у Києві, є кращим за результат у рідному Львові. Згідно з попередніми підрахунками ЦВК, у Києві партію Андрія Садового підтримали 21, 4 відсотка виборців, натомість львів’яни віддали 17,9 відсотка. "Кияни дуже розчаровані у національних політичних брендах, вони втомилися від старих політиків", - каже соціолог, керівник соціологічної групи "Рейтинг" Олексій Антипович, коментуючи вибір киян. У Києві вже багато років немає доброго мера і на цьому фоні Андрій Садовий, як успішний господарник Львова, дуже привабливо виглядає, пояснює соціолог.

Образ Львова веде до перемоги?

Зараз у столичних мешканців настав той період, коли вони знову переживають розчарування щодо новообраного мера Віталія Кличка, адже проблеми, які були у Києві залишилися, пояснює політолог Анатолій Романюк. "Кияни шукали того агента, на якого могли перенести свою підтримку, і ним став Андрій Садовий", - вважає експерт. Схожої думки дотримується і аналітик Громадянської мережі "ОПОРА" Олександр Неберикут. "Кияни не стільки "купилися" на образ нового політика, з яким себе асоціює Садовий як лідер "Самопомочі", а швидше на образ Львова, до якого він доклався. Образ Львова як розвинутого проєвропейського міста, культурного центру був у запиті інших українських міст. Звідси і результат – високий рейтинг у багатьох українських містах". За "Самопоміч" голосували, навіть, у Сумах, Одесі, Харкові, Херсоні, констатує аналітик.

Утім, на вулицях Львова опитані DW мешканці здебільшого критикували мера, асоціюючи його з брендом "Об’єднання Самопоміч". "Я не підтримую "Самопоміч", каже пенсіонерка пані Люба. – А що він зробив? Я розчарована в його господарці. Сморід у місті як був, так і залишився, каналізація теж нікудишня". Чимало співрозмовників запевняють, що партія здобула популярність насамперед завдяки підтримці медіаресурсу її лідера. Утім, є й протилежні думки: "Я не прихильник мера Садового, але голосував за "Самопоміч", каже 40-річний підприємець Андрій. "Винятково через молодь у списку його партії", додає чоловік.

Конгломерат, з якого треба зробити партію

Те, що "Самопоміч" не є політичною організацією у звиклому розумінні, а радше конгломератом різних людей, об’єднаних спільною ціллю, є неабияким викликом для майбутнього партії, запевняють експерти. "Робота у парламенті стане серйозним випробовуванням. Чи зможуть вони взаємодіяти, чи зможуть домовлятися, аби стати силою, яка здатна буде конкурувати з іншими політорганізаціями? Питання відкрите", - каже Неберикут. Анатолій Романюк майбутнє партії пов’язує з входження до нового уряду. "Якщо члени партії увійдуть в новий уряд, то серйозні виклики будуть зняті", - каже він. Щоправда, "Самопоміч" у парламенті отримала ще одну проблему – відсутність лідера, який би керував і координував роботу. Андрій Садовий передбачувано не проходь за списком і залишається мером Львова. Політолог висловлює побоювання, що у майбутньому між лідером партії і неформальним лідером фракції, яка утвориться у парламенті, можливі конфлікти через вплив на роботу у парламенті.

Те, що Андрій Садовий свідомо поставив себе у список на непрохідне 50- те місце - це кмітливий розрахунок, не сумнівається соціолог Олексій Антипович. "Андрій Іванович, будучи досвідченим політиком, прекрасно розуміє, що нинішні вибори – ненадовго. А просто йти у ВР – це псувати своє добре ім’я прив’язкою до корумпованого парламенту. Не заплямувавши імідж можна буде йти у президенти", - вважає Антипович.

Президентські амбіції?

Посада мера процвітаючого міста куди більше годиться для реалізації президентських амбіцій, аніж лідер парламентської фракції з кількома десятками депутатів, зазначає аналітик Неберикут. Інша справа, якщо б "Самопоміч" досягла результату, за якого б і мер потрапив до парламенту, будучи 50-тим. Така фракція у 50 депутатів – уже є серйозним інструментом на шляху президентства, каже Неберикут. Причому, як показує практика, кандидатові на посаду президента країни зовсім не обов’язково мати розгалужену політичну структуру, достатньо бути незаплямованим ефективним менеджером, запевняє аналітик. Тож, 50-те місце у списку – це мудрий і прагматичний розрахунок з метою досягнути значно більших висот, резюмує експерт.