Як смерть сотень біженців у морі стала попередженням ЄС

В італійському місті Катанія, що в Сицилії, у вівторок, 13 грудня, винесли вирок двом контрабандистам людей - тунісцю та сирійцю. Один з них, тунісець, був капітаном рибальського човна, на якому нелегально переправляли біженців з Африки до Європи. Сирієць вважається його поплічником. Суд звинуватив двох перемитників у контрабанді людей та масовому вбивстві з недбалості. Тунісця Мохаммеда Алі Малека засуджено до 18 років ув'язнення, як того й вимагала прокуратура. Для сирійця Махмуда Бікхіта вимагали тюремний термін у шість років. Суд відправив його за ґрати на п'ять років. 

Навесні 2015-го року судно Мохаммеда Алі Малека, яке було переповнене біженцями, зазнало аварії в Середземному морі й затонуло. Тоді загинуло майже 900 осіб. Ця катастрофа стала однією з найбільших трагедій з біженцями у Середземному морі після Другої світової війни. 

Як це було

Суботнім днем, 18 квітня 2015 року, близько 800 людей на лівійському узбережжі піднімаються на дерев'яний корабель без назви. Щоб дістатися сюди, вони пройшли довгий та небезпечний шлях. Ці люди прибули з Ефіопії та Бангладеш, Кот-д'Івуару та Еритреї, Гамбії, Гвінеї, Малі, Сенегалу, Сомалі й Судану. Тепер же на них чекає смертельна небезпека - подорож морем до Італії. Кожен, хто піднявся на борт, сподівається на нове життя у Європі.

Контрабандисти та їхні поплічники заштовхують пасажирів, які мусили сплатити від півтори до двох тисяч доларів з особи, на старий рибальський човен. Молодь запроторюють у вантажний відсік та машинне відділення, дедалі тісніше та тісніше, аж до п'яти чоловік на квадратний метр. Майже немає, чим дихати. Пасажирів зачиняють. Хто розмістився на палубі, тому дещо краще.

Рідна земля, святі писання та дитина у джинсах

З речей пасажирів - номери телефонів та світлини родичів. У когось ще святі образки, у когось - "крихта рідної землі". Хтось захопив з собою Біблію, хтось - Коран. Багато хто зашив паспорти в одяг. Жінок не так багато. Більше третини пасажирів - діти 12-17 років. Серед них - хлопчина у джинсах з назвою англійського футбольного клубу "Манчестер Юнайтед".

Лише 28 людей доберуться живими до Європи. Двоє з них, тунісець та сирієць, постануть пізніше перед судом в італійській провінції Катанія. Їм закидають масове вбивство з необережності, спричинення корабельної аварії та пособництво у незаконному в'їзді. Інші вцілілі звинувачують їх у контрабанді людей: тунісця як капітана корабля, сирійця - як його помічника. То що ж відбулося? 

Крики відчаю у замкненому просторі

У ніч на 19 квітня 2015 року перевантажений корабель із біженцями відплив уже кілометрів на 140 від лівійського берега. Італійська берегова охорона отримує сигнал SOS та попереджає торговельне судно неподалік. Португальський суховантаж "Король Яков" поспішає на допомогу. Судячи з усього, обидва судна зіштовхнулися.

Люди скупчуються на одному боці судна, корабель з біженцями хилиться, перекидається, починає тонути. Пізніше ті, хто вижили, скажуть, що ніколи не забудуть панічні крики замкнених на нижній палубі. Море поглинуло разом із кораблем сотні людей.

Карлотта Самі, речниця Управління верховного комісара ООН з питань біженців  (УВКБ) у Південній Європі, розповідає DW, як кілька вцілілих прибули наступного дня до Сицилії: "Була третя ранку. Вони тремтіли, безкінечно втомлені та ослаблені після жахів, які їм довелось пережити. Їхні очі дивилися в нікуди".

Маттео Ренці: Увесь світ мусить це побачити

Одразу після катастрофи проходить термінова зустріч міністрів внутрішніх та закордонних справ країн ЄС, ухвалюється приблизний план дій з десяти пунктів. Згодом лідери європейських держав та урядів збираються на надзвичайний саміт. ЄС прагне подолати контрабанду людей та збільшує кількість морських патрулів. Їх стало значно менше після завершення італійської місії Mare Nostrum восени 2014 року.

Вимога справедливого розподілу біженців за квотами по Європі наштовхується на жорсткий опір. Тодішній італійський прем'єр Маттео Ренці заявляє про підняття уламків корабля з морського дна. "Хочу, щоб увесь світ побачив, що сталося", - заявляє він в ефірі телеканалу RAI. Він підкреслює неприйнятність того, що окремі уряди діють за принципом "геть з очей - із серця геть". 

Після підводної розвідки та місяців підготовки уламки корабля з тілами загиблих витягають з глибини 370 метрів - наприкінці червня 2016 року, більше ніж через рік після катастрофи. Течія виносить людські кістки. "У цьому кораблі - історії, обличчя та люди, а не просто мертві тіла", - пише тодішній глава уряду Ренці у соцмережі Facebook. Він організував витягнення уламків, щоб "дати нашим братам і сестрам належне поховання". Йдеться про право пам'ятати та про попередження Європі, "які цінності справді вартісні".

23-метрові уламки доставляють на Сицилію, там підготовлений 30-метровий намет-морг. Рятувальники днями і ночами працюють, щоб витягти тіла загиблих із зачинених вантажного та машинного відділень після 14 місяців перебування під водою. Вони не розуміють, як люди там умістилися настільки щільно. Психологи опікуються рятівниками.

Дати жертвам імена

Міланська судмедекспертка Крістіна Каттанео керує командою патологоанатомів. Місяцями вони працюють над упорядкуванням частин тіла, одягу та особистих речей, як-от світлин, паспортів та предметів на пам'ять кожної окремої людини. Беруть зразки ДНК та все документують. Чимало молодих аспірантів добровільно беруть участь у кропіткій праці. Жертвам, яких неможливо ідентифікувати, дають номер та ховають.

Судмедекспертка Каттанео обережно промиває штанці. Це дитячі джинси з написом "Манчестер Юнайтед". Семирічний хлопчик, який їх носив, - серед загиблих. Каттенео підкреслює, наскільки важливо роз'яснити долю людей їхнім родичам - як з емоційних мотивів, так і з правової точки зору. Вона співпрацює із Бюро з розшуку зниклих осіб  та "Червоним хрестом".

Викликати співчуття у Брюсселі

Італія витратила на піднімання човна та ідентифікацію загиблих 9,5 мільйона євро. Маттео Ренці не хотів лишати все, як є. Він заявив про те, що рештки корабля відправлять до Брюсселя, щоб розмістити їх там у штаб-квартирі ЄС як меморіал.

УВКБ підтримує цю чудову ідею, каже Карлотта Самі у розмові з DW. Вона бачила залишки човна на Сицилії та була глибоко зворушена: "У мене було відчуття, наче я чула подихи цих людей. Відчувалося, що там, на тому кораблі, були сотні людей, які переживали надію та страждання". Вона додає, що йдеться у першу чергу не про політичні жести, а про те, щоб викликати співчуття до долі біженців.

Після відставки Маттео Ренці вона сподівається, що новий уряд не відмовиться від цих планів. Не так важливо, де виставлять уламки, каже Самі, важливо лише те, щоб їх побачили.

Катастрофа з біженцями у квітні 2015 року - не одиничний випадок, каже речниця УВКБ. Ситуація не поліпшилася. Тисячі людей у Єгипті та Лівії піднімаються на непридатні та переповнені човни. Цього року в Середземному морі потонули більше 4700 людей. Це більше, ніж за весь 2015 рік. Усі ці понад 4700 людей мали власні сподівання й власну історію.