СНІД в Одесі очима німецького фотографа
5 серпня 2008 р.
Андреа Діфенбах прожила в Одесі понад два місяці весною 2006 року, спілкуючись і фотографуючи людей, хворих на СНІД. Чому саме Україна?
«Я шукала тему для дипломної роботи і була шалено здивована, коли дізналася про епідемію СНІДу в Україні. У Німеччині майже ніхто не знає, що в Україні, фактично за дверима Європейського союзу, така ситуація».
Андреа каже, що не боялася сама заразитися вірусом імунодефіциту людини. Натомість дуже боялися українці, з якими вона спілкувалася.
«Мій перекладач спочатку дуже боявся заразитися. Спочатку ми були вдома в однієї хворої на СНІД. Він випив там чаю з кухля і потім думав, що заразився. Другий раз він сходив у туалет у лікарні, де лежать хворі на СНІД і думав, що це небезпечно. Втретє він злякався, коли його в цій клініці вкусив комар. І це людина з вищою освітою! Моє враження таке, що українці ще мало знають про СНІД і дуже його бояться».
Деякі знімки Андреї з Одеси можна побачити на її сторінці в інтернеті за адресою: www.andreadiefenbach.com. На фото – звичайні молоді люди: дівчата, хлопці, чоловіки. На їхніх обличчях – відчай і песимізм. Ліки або гроші отримують одиниці. Найбільше Андрею Діфенбах вразило те, що упродовж трьох тижнів померли троє хворих, яких вона знала.
«СНІД в Україні торкається всіх верств населення. Більшість – це справді соціально незахищені, колишні наркомани. Але СНІД поширився від них по всій Україні через статеві контакти. Я зустрічалася з жінками, які заразилися від своїх партнерів звичайним статевим шляхом. У мене таке враження, що українці ще не усвідомили масштаби поширення епідемії СНІДу».
Роман Гончаренко