Справа Валенси: "Підписи справжні"

Трилер навколо лауреата Нобелівської премії миру Леха Валенси, схоже, перетворюється на безкінечну історію. Суперечка про те, чи був колишній лідер профспілки "Солідарність", яка наприкінці 1980-х років зіграла вирішальну роль у поваленні в Польщі тоталітарного режиму, до цього співробітником Служби безпеки (SB) - польським аналогом радянського КДБ, сягнула нового апогею. У вівторок, 31 січня, у Варшаві презентували висновки експертизи, яка підтверджує, що підписи Валенси на відповідних документах SB є справжніми. 

Компрометуючі висновки експертів

Аналіз підписів був ініційований після того, як наприкінці 2015-го року помер міністр внутрішніх справ тодішнього комуністичного режиму в Польщі генерал Чеслав Кіщак. У його будинку були знайдені важливі документи, які господар у свій час за допомогою поліцейських та агентів зі свого відомства просто "забрав із собою". Згодом пролунала підозра, що співробітники SB могли самі підробити документи, аби створити компромат на Валенсу як лідера тодішньої опозиції. Тому відомство, відповідальне за роботу з архівами SB, розпочало перевірку.

Та компроматом на Валенсу тепер виявилися самі результати перевірки. Таким чином гірка логіка розсекречування архівів спецслужби після повалення режиму підтверджується в черговий раз: найбільше боятися треба не злочинцям минулих часів, а їхнім жертвам, адже саме за ними велося постійне стеження, а кожний крок у помилковому напрямку - реєструвався.

Графологи підтвердили справжність почерку Валенси

За даними державної польської інформагенції PAP, графологи дослідили 52 компрометуючі документи з архівів SB, в яких містяться зразки почерку, які приписували Валенсі. Для порівняння були досліджені 142 інші зразки його рукописного шрифту останніх десятиліть. Проаналізовані документи датовані роками в період з 1971-го по 1974-й. При цьому йдеться начебто про звіти, які Валенса подавав до SB, а також 17 квитанцій про отримання ним оплати за свою роботу (загалом майже 12 тисяч злотих, що в ті часи відповідало кільком середнім місячним окладам у країні).

Історичні події, які передували цьому періоду в житті Валенси, унаочнюють драматизм ситуації. Після того, як наприкінці 1970-го року, напередодні католицького Різдва, уряд оголосив про 30-відсоткове підвищення цін на харчові продукти, у Гданську, де Валенса працював на суднобудівному заводу, а також в інших містах країни відбулися масові протести, що супроводжувалися вуличними сутичками. Внаслідок операції міліції та військових були застрелені 45 демонстрантів, переважно робітників. Тисячі - затримані, серед них був і Валенса, який уже тоді був одним із лідерів робітників. На близько 130 робітників тиснули з вимогою зобов'язатися співпрацювати зі спецслужбою. Певно що й Валенса не бачив для себе й своєї родини жодного іншого виходу, окрім як підписати відповідне зобов'язання. Також документи, якщо вони справді справжні, свідчать про те, що потім він кілька разів повідомляв Службі безпеки про своїх колег та настрої на робочому місці.

Неідеальні герої

Утім, дискусія про це точиться в польському суспільстві вже давно. Зміст документів - відомий. Навіть сам Валенса раніше заявляв, що вийшов з-під тодішнього арешту "не зовсім по-чистому" й щось "підписував". Проте, що стосується проаналізованих нині документів, то їхню справжність колишній опозиціонер заперечував. Адвокат Валенси Ян Видацький після оголошення результатів експертизи заявив, що справа на цьому, мовляв, не завершена. Відповідей на відкриті питання, за його словами, поки що немає "ані з точки зору кримінально-процесуальних правил, ані криміналістики". Тож він оголосив про подальші юридичні кроки в справі.

Тож суперечка, швидше за все, триватиме й надалі. Автор біографії Валенси Ян Скужинський вказує на факти, які говорять на користь екс-лідера "Солідарності": "Усі його контакти з SB завершилися задовго до його вступу до лав опозиційного руху (кінець 1970-х років). Якщо він після подій грудня 1970-го року й був замішаний у співпрацю з поліцією, то зрештою зміг вивільнитися від цієї залежності". Адже починаючи з 1976-го року і до останніх днів диктатури він однозначно розглядався режимом як ворог, каже експерт.

Від розділення речей на чорне й біле у справі Валенси застерігає також історик і колишній депутат Європарламенту Павел Коваль: "Це настільки значима фігура для історії Польщі й кожного окремого поляка, що кожен сам формує свою думку про Валенсу. І більшість поляків уже сформувала її. У цьому випадку це буде так, як це є й у багатьох інших випадках, пов'язаних із нашою історією: ми маємо образ неідеального героя. Щодо того, чи спокутив Валенса свої гріхи пізнішими здобутками, чи ні, думки розділяться".