Чому німці повстали проти електросамокатів

Немає простішого способу викликати до себе гнів оточення, ніж розповісти про те, на чому ти діставався на роботу. Не на метро, не на автобусі, не на велосипеді... "Я ненавиджу електросамокати", - дружно говорять у відповідь одразу троє колег.

У німецьких газетах - ані дня без новин про електросамокати. "У Потсдамі перехожі побилися через електросамокати". "У Берліні жінка впала з самоката і зазнала важких травм". "В Ерфурті кілька поліцейських поранені в бійці з перехожими, які заступилися за п'яну водійку самоката". "У Бонні лікарі борються за життя водія самоката, який повним ходом врізався в машину таксі".

При цьому за статистикою щодня на німецьких дорогах гине щонайменше один велосипедист і три автомобілісти. Але коли говорять емоції, цифри мовчать.

Електросамокати були допущені на вулиці німецьких міст в червні цього року - чотири з половиною місяці тому. Очікувалося, що вони стануть екологічною альтернативою автомобілям, але замість цього вони стали червоною ганчіркою. На самокати скаржаться всі - і пішоходи, і велосипедисти, і автомобілісти.

Може здатися, що Німеччина, яка так пишається своєю терпимістю і екологічним способом життя, згуртувалася в колективному відторгненні самокатів з електроприводом.

У чому ж справа?

Електросамокати проти правил і порядку

Правила і порядок, заснований на правилах, - найсвятіше в німецькому способі життя. Електросамокати безсоромно зазіхають і на те, і на інше. Їхні водії безсоромно катаються по тротуарах (що заборонено правилами), і залишають взяті напрокат самокати де заманеться (створюючи безлад на тротуарах).

Велосипедисти, звичайно, нічим не краще - в Берліні вважається хорошим тоном велосипедиста проїжджати на червоне світло, "підрізати" пішоходів і кричати на міські автобуси, показуючи їм середній палець, але все це не викликає такого гніву громадськості, як електросамокати - маленькі і симпатичні іграшки для дорослих.

"Нічого симпатичного в них немає, - категорично заявляє Роланд Штімпель (Roland Stimpel) з Німецької спілки пішоходів. - Вони стоять поперек дороги, люди зачіпаються і падають. Вони розкидані всюди - біля під'їздів будинків, біля входів в метро, ​​вони звалені купами, і все це - не власність конкретних людей, а майно компаній, які заробляють на тому, що не платять за використання громадських місць як парковок".

Цього літа в Берліні відбувся перший мітинг проти електросамокатів. Відтоді, каже Штімпель, обурення громадськості тільки зросло. Причина - на берлінських тротуарах залишається все менше місця для пішоходів. За його словами, єдине місто Німеччини, що правильно вчинило із електросамокатами, - Бремен. Земельний уряд встановив там такі правила ліцензування, що бізнес із прокату самокатів втратив сенс.

"Як пішоходи ми, звичайно, не проти того, щоб замість великих і смердючих машин вулицями їздили маленькі електричні самокати, - каже Штімпель. - Ми проти того, щоб у нас крали простір".

15 тисяч самокатів на весь Берлін

По всій столиці Німеччини розставлено приблизно 15 тисяч електросамокатів. У порівнянні з машинами і велосипедами в місті з населенням три мільйони людей це - крапля в морі. Кількість загиблих в ДТП за участі самокатів - нуль. Один з лідерів німецького ринку прокату самокатів - берлінський стартап Tier. Його прессекретар Бодо фон Браунмюль (Bodo von Braunmühl) каже про підвищену увагу громадськості до самокатів з тихою посмішкою психотерапевта.

За його словами, у хвилі протестів і публікацій немає нічого дивного. "Міста і без того переповнені, машин дуже багато, і велосипедів стає дедалі більше, - каже він. - Тепер до них додалися електросамокати, а це значить, що влада міст повинна шукати рішення, які скоротять кількість машин і розширять простір для двоколісних засобів".

За його словами, справа не в самокатах, а у вузьких велодоріжках - наприклад, в Копенгагені з його розвиненою структурою у городян немає жодних конфліктів з електросамокатами. Він каже, що Берлін - це особливий випадок. Тут пішоходи часом навмисне перекидають самокати, створюючи видимість хаосу на тротуарах. У менших німецьких містах - наприклад, в Білефельді - ситуація набагато спокійніша.

Поліція роздає брошури п'ятьма мовами

Поліція завалена скаргами на новий транспортний засіб. Щоб хоч якось вгамувати пристрасті, поліцейські роздають на вулицях брошури п'ятьма мовами із вказівками, як правильно їздити на самокаті.

"Я можу зрозуміти обурення громадськості, - каже начальник відділу безпеки дорожнього руху Райнер Печ (Rainer Paetsch). - Самокати з'явилися на вулицях лише чотири місяці тому, а велосипеди існують споконвіку і в кількості, що не порівнювана із самокатами. До велосипедів всі звикли, всі знають, чого від них чекати. І хоча число ДТП за участі велосипедів незрівнянно вище, ніж за участі самокатів, фокус суспільної уваги прикутий саме до останніх".

Він вважає, що через рік-два люди звикнуть до самокатів та пристрасті вгамуються.

"Електросамокати - великий потенціал для конфліктів"

"Я сподіваюся, що бійок через самокати більше не буде, - каже Роланд Штімпель зі Спілки пішоходів. - Але потенціал для конфліктів великий. Тому що водії електросамокатів часто їздять п'яними, причому нерідко це туристи, які приїхали здалеку". П'яний іноземець на електросамокаті, цей "образ ворога" - не більше, ніж кліше. За статистикою компанії Tier, 90 відсотків клієнтів використовують для оплати проїзду кредитні карти, видані німецькими банками, і лише 10 відсотків - іноземні.

"Я вірю, що громадськість скоро заспокоїться", - говорить Райнер Печ з поліції Берліна. Для опису ситуації з електросамокатами в Берліні він використовує модне слово "хайп".