"Стіни, що кидають виклик"
24 липня 2007 р.
Ця мультимедійна вистава – плід спільної праці восьми відомих фотохудожників з Німеччини, Північної Ірландії, Кіпру, Ізраїлю та Палестинської автономії, тобто з тих країн та регіонів світу, де з власного досвіду знають, що таке стіна, яка поділяє на два світи. Платформою для показу став єрусалимський відрізок ізраїльської «огорожі безпеки».
Ідея використати стіну, що відділяє палестинські території від ізраїльських, як величезний екран для демонстрації фоторобіт належить мистецькій групі «Walkscreen» з Берліна. Під її дахом об’єдналися фотомитці не лише з Німеччини, але й з Кіпру, Північної Ірландії, Ізраїлю та Палестинської автономії. Усі вони в той чи інший період своєї творчості намагалися зафіксувати на фотоплівку життя двох громад, чиє життя розділила стіна. За словами головного ініціатора проекту «Challengіng Walls», художниці Руті Цунц, у якийсь момент застиглих фрагментів «бетонної реальності» накопичилися вже так багато, що учасники арт-групи вирішили присвятити цьому окремий цикл:
«Я вже понад 15 років живу в Берліні, перебралася до Німеччини невдовзі після падіння Берлінської стіни... Саме там я відчула, як фізична стіна вибудовує і ментальну. Навіть після її падіння залишаються уламки. Ця ментальна стіна розділяє Німеччину й сьогодні. Тому для роботи в проекті ми запросили фотохудожників з регіонів, де стіна також розділяла дві групи людей: це Північна Ірландія, Кіпр, західна і східна Німеччина... Протягом останніх трьох місяців вони знімали життя з обох боків, концентруючись на тому, що може об’єднати людей, на усьому, що зазвичай лишається поза кадром і не потрапляє на газетні шпальти.»
На щастя, допомогти у реалізації цієї далеко не дешевої задумки зголосилися імениті покровителі: серед партнерів проекту - Єврокомісія, університет Ольстера, Європейський культурний фонд, Гете-Інститут та інші організації, що сприяють налагодженню міжкультурного діалогу. Завдяки спільним зусиллям, темним літнім вечором на 60 метрах єрусалимського відрізка захисної огорожі спалахнув величезний екран. На нього з обох боків стіни одночасно проектувалися твори мультимедійного мистецтва. Вистава тривала двадцять хвилин і включала синхронний, заввишки у людський зріст, показ 640 світлин, які ніби зливають воєдино буденне життя пересічних людей по обидві сторони стіни у чотирьох країнах. Руті Цунц:
«Ми намагаємося показати, що спільного між нами набагато більше, ніж відмінностей. За допомогою цього проекту ми також прагнемо зробити пролом у стіні нерозуміння, яка заважає розгледіти у сусіді людину, а не ворога.»
Та чи вдалося організаторам донести до публіки своє послання? Думки глядачів суперечливі:
«Велика їм повага за цей захід. Я думаю все це робилося з найкращими намірами.»
«Правильніше було б здійснити цей проект так, щоби підштовхнути людей до діалогу, а не лише показувати гарненькі світлини й колажі. Встановлення добросусідських стосунків потребує зусиль. Треба йти до людей, спілкуватися з ними... Головне залучити до цього молодь, аби мати якусь надію на краще майбутнє.»
Руті Цунц таку критику сприймає з розумінням і констатує, що - ніде від цього не дітися - людям від мистецтва політична реальність непідвладна. Так, палестинці та ізраїльтяни спостерігали за видовищем кожен зі свого боку захисної огорожі. Утім, переконана Цунц та її однодумці, такі акції ще десятків, сотень небайдужих врешті-решт виведе людей, розділених ментальними і фізичними стінами, на спільний шлях:
«Готуючись до проекту я вперше відвідала Рамаллу і Абу-Діс. Для мене це було справжнім відкриттям! Я не знала як виглядає тамтешнє життя. І коли переглядаєш світлини палестинського фотографа Стіва Сабелли, просто закохуєшся у людей на цих фото! На них справді бачиш людину із сусіднього подвір’я, а не якусь невідому потвору, що живе по інший бік стіни.»
Вистава в Єрусалимі передувала головній міжнародній презентації проекту, яка відбудеться наступного року в Берліні.