"Господиня Байройта"

Вулиці баварського містечка Байройта влітку заповнюються лімузинами, які підвозять до всесвітньовідомого Палацу фестивалів зірок зі світу політики, економіки та шоу-бізнесу. Канцлерка ФРН Анґела Меркель зі своїм чоловіком Йоахімом Зауером не пропускає нагоди відвідати Ваґнерівський фестиваль. Спалахи фотоблискавок супроводжують появу кожного нового гостя на червоному килимі. У найближчі дні тут гратимуть славетні опери композитора Рихарда Ваґнера "Парсифаль", "Летючий голландець" та цикл "Кільце Нібелунга".

Байройтська гранд-дама

Щоправда, поза увагою преси часто залишається те, що Ваґнерівський фестиваль у нинішньому вигляді є дітищем жінки - Козими Ваґнер. Вона була другою дружиною легендарного композитора. "Козима Ваґнер перетворила фестиваль у Байройті на культурну, суспільну та економічну інституцію. Це її заслуга", - каже її біограф Олівер Гільмес. Після смерті Рихарда Ваґнера у 1883 році вона перетворила цю культурну подію, що за часів життя композитора була радше експериментом, на одну з підвалин тодішнього німецького суспільства.

Аби продовжити життя музичним творінням свого чоловіка, Козима "винайшла" посаду керівника фестивалю та почала справно виконувати ці обов'язки. Але як могла жінка кінця ХІХ століття впоратися з усім цим? "Вона була француженкою, такою собі гранд-дамою. Вона вільно розмовляла кількома мовами і могла на рівних спілкуватися в тодішньому вищому світі", - каже Гільмес.

Донька Ференца Ліста

Але не лише те, як вона себе подавала, але й її походження було незвичним. Вона народилася 1837 року позашлюбною донькою композитора та піаніста Ференца Ліста і французької графині Марі д'Агу і виросла в Парижі. 18-річною дівчиною вона одружується з диригентом та великим шанувальником Рихарда Ваґнера Гансом фон Бюловим. Утім, шлюб, в якому народилося дві доньки, не склався. Річ у тім, що Козима палко кохала іншого - композитора Рихарда Ваґнера, який на той момент теж був одруженим.

Між двома закоханими зав'язалися багаторічні стосунки, в яких народилося троє дітей. Зрештою Козима залишила фон Бюлова і переїхала до Ваґнера. Обоє розлучилися зі своїми колишніми й повінчалися. "Над новим шлюбом висіла тінь двох розлучень. Козима розуміла, що дуже образила свого колишнього чоловіка", - розповідає Гільмес. Рихард Ваґнер, на відміну від першого чоловіка, був для неї напівбогом. У своїх щоденниках вона в деталях описувала його життя та творчість, а знаменитим фестивалем вона, по суті, створила йому посмертно нерукотворний пам'ятник. До 1906 року вона керувала фестивалем, а тоді передала це дітище в руки свого сина Зіґфріда. Козима пережила свого чоловіка на 47 років.

"Жінка високого стилю"

Сучасникам вона запам'яталася тим, з якою гідністю вміла себе подати. "Козима Ваґнер - єдина жінка високого стилю, яку я знав", - написав філософ Фрідрих Ніцше. Але Козима могла бути також дуже холодною і жорсткою. Олівер Гільмес коментує це так: "Зі шлюбу з фон Буловим вона вийшла зламаною жінкою і мала занижену самооцінку". Цією недостатньою самооцінкою Гільмес пояснює також її радикальні антисемітські висловлювання. "Козима Ваґнер мала абсолютно реакційні антиєврейські погляди", - каже музико- та літературознавець Йєнс Мальте Фішер.

Після смерті Ваґнера Байройт став не лише культурною, але й політичною інституцією: довкола почали гуртуватися ультраправі, антисемітські публіцисти та активісти. До цих байройтських кіл належав, приміром, правоекстремістський автор Х'юстон Стюарт Чемберлен, який згодом навіть одружився на доньці Козими Еві. Разом це байройтське товариство звеличувало Рихарда Ваґнера. Той сам був антисемітом і писав антиєврейські підбурювальні статті. "Усе це Козима та її спільники, так би мовити, канонізували після його смерті, - каже Гільмес. - У цьому надміру перебільшеному культі Ваґнера вона ніби знайшла своє пристанище". Замість того, щоб повернутися до свого французько-угорського коріння, Козима стала на шлях німецьких радикально-націоналістичних поглядів.

Негативні ролі для євреїв

У своїй ненависті до євреїв вона пішла значно далі, ніж її померлий чоловік. Вона на практиці втілювала свої антисемітські фантазії про "культурну нездалість" євреїв. У ролі "господині Байройта" вона мала для цього необхідну владу. "Козима, по суті, стандартизувала антисемітську політику в Байройті, яка полягала в тому, щоб узагалі не допускати єврейських музикантів до виступів або ж відводити їм невеликі негативні ролі", - каже історик Ганнес Геер, який свого часу був куратором виставки "Німі голоси. Фестиваль у Байройті та євреї у 1876-1945 роках".

Свої антисемітські погляди Козима передала також своїм дітям. Під егідою її сина Зіґфріда та його дружини Вініфред родина Ваґнерів ще більше зближується з гітлерівськими нацистами. Козима, засновниця сучасного фестивалю в Байройті, заплямувала це місце своїм антисемітизмом. Це тавро, яке накладене також на біографію її чоловіка Рихарда Ваґнера.