Східна Європа - обітована земля для китайських інвестицій?
16 грудня 2014 р.Moneyneversleeps- гроші ніколи не сплять, чи, принаймні, не мають спати. На порядні відсотки й прибутки можна розраховувати тільки тоді, коли гроші перебувають у русі. Ця мудрість брокерів та фінансових консультантів дуже добре знана і в Пекіні, де її блискуче застосовують. Величезні обсяги золотовалютних резервів Китаю складають майже чотири трильйони доларів. "Економічне зростання в Китаї дещо сповільнилось. За таких умов китайський уряд хоче пожвавити власну економіку замість того, щоб вкладати капітал в облігації зовнішньої позики інших держав", - зауважив белградський експерт з іноземних інвестицій Мілан Ковачевіч у розмові з DW.
Починаючи від вівторка, 16 грудня, у столиці Сербії китайський прем’єр Лі Кецян зустрічатиметься з 16 главами держав та урядів Центральної та Східної Європи. Посткомуністичний простір, що простягається від Балтики до Чорного моря та Адріатики стають обітованою землею для китайських інвестицій та експорту. Політики з 11 так званих "нових" країн-членів ЄС та з п'ятикраїн-кандидатів на вступ до Євросоюзу не проти того, щоб скористатись грошовими джерелами на Далекому Сході. "Ці країни могли б теж виграти від економічної експансії Китаю", - каже Ковачевіч.
Обсяги торгівлі й досі досить скромні
Після Будапешту, Варшави та Бухаресту це вже четверта зустріч групи 16+1 (країни Центральної та Східної Європи + Китай). Утім, обсяг торгівлі між КНР і країнами згаданої групи складає десь 43 мільярди євро щороку, тобто те саме що й обсяги торгівлі між Китаєм та Італією. "Обсяги торгівлі хоча й залишаються низькими, але спостерігається тенденція зростання", - каже експерт Кристіан Дреґер з Німецького інституту економічних досліджень. І справді, за останнє десятиліття обсяги торгівлі зросли вдесятеро. Крім того, є надія й на подальше зростання: У Пекіні розраховують на те, що ці обсяги за кілька років складатимуть понад 100 мільярдів доларів.
З точки зору країн Центральної та Східної Європи співпраця з Китаєм не завжди вдала, адже частки європейців у двосторонній торгівлі вкрай нерівномірні. Азійські експортери однозначно у виграші. "Дуже складно експортувати з Європи до Китаю. Розвинуті європейські країни забезпечили там своїх конкурентів верстатами й обладнанням - от в все", - каже Ковачевіч. А продати в Китаї споживчі товари практично неможливо. Крім того, годі витримати конкуренцію з їхніми низькими цінами, що уможливлює вкрай дешева робоча сила.
Натомість Кристіан Дреґер вбачає насамперед шанс для аграрного сектора. "Завдяки китайським інвестиціям можна буде поступово просунутися й на китайський ринок промислових товарів", - каже економіст, який досліджує і при Китайській академії соціальних наук у Пекіні.
Дреґер і Ковачевіч дотримуються спільних поглядів на те, що в своїй співпраці країни Східної та Центральної Європи, з одного боку, і Китай - з іншого - керуються виключно економічними інтересами. Дехто з політиків Євросоюзу дивиться на це інакше. Колишній єврокомісар з питань торгівлі Карел де Гухт вважає, що Пекін намагається протиставити одні європейські країни іншим.
У дослідженні для EuropeanInstituteforAsianStudies, який розташовано вБратиславі, експерт з питань Азії Ріхард Турцаний написав, що група 16+1 у жодному разі не спрямована проти Євпросоюзу, хоч вона діє і в обхід Брюсселя. "Ані Китай, ані країни Центральної та Східної Європи не мають на меті ослаблення Євросоюзу. Замість того, щоб критикувати своїх партнерів, не маючи на те аргументів, західноєвропейським країнам слід було б їх зрозуміти", - каже Турцаний.
"Феномен мосту"
Як і на попередній подібній зустрічі, під час триденного форуму в Белграді представники країн Центральної та Східної Європи представляютимуть різноманітні проекти, сподіваючись, звернути на себе увагу китайського уряду чи китайських бізнесових акул. Лише у 2013 році список пропозицій сербського уряду містив 50 позицій. У минулі роки під час зустрічей між представниками Китаю та згаданими європейськими країнами йшлося насамперед про інфраструктурні та престижні проекти мільярдною вартістю. Наприклад, залізниця Белград-Бухарест, автобани у Чорногорії, атомні реактори в Румунії , хімічна промисловість в Угорщині чи будівництво портів у Хорватії та Болгарії.
Та навіть такий бізнес передусім вигідний Піднебесній. Це видно на прикладі мосту через Дунай у Белграді, урочисте відкриття якого відбулося цими днями. На його спорудження один з китайських банків виділив дешевий кредит, а одна з китайських компаній виступила підрядником, як робітники так і будівельні матеріали були переважно з Китаю. "Міст практично імпортували", - пояснює сербський експерт Ковачевіч. Водночас китайські підприємці не платили під час реалізації цього проекту ані податків, ані мита, що підтвердило міністерство транспорту Сербії у розмові з DW.
Кристіан Дреґер вказує і на позитивний аспект: "Міст залишатиметься в Східній Європі і загалом він покращує досяжність певних регіонів. Тож це може призвести до економічного зростання для місцевих економік", - наголошує науковець. Задоволення виказує і директор ChinaRoadandBridgeCorporationЛу Шан, компанія якого споруджує відрізок швидкісної автотраси в Чорногорії. Він звертає увагу на те, що й народне господарство цієї невеличкої балканської країни також матиме зиск: харчі для китайських будівельників закуповуватимуться на місці за винятком хіба що традиційних китайських продуктів, які привозитимуть з КНР.