Східне партнерство ЄС: коло друзів, яких тримають на відстані

У Польщі цей саміт сприймають як одну з центральних подій її першого головування в Європейському Союзі. Тісніша співпраця зі східними сусідами ЄС завжди була пріоритетом для Варшави, однак лише недавно її підтримали в цьому інші члени ЄС. Впливові західноєвропейські країни, зокрема Франція, довго не погоджувалися на окрему політику щодо східноєвропейських держав, вважає Вінфрід Шнайдер-Детерс, німецький публіцист і колишній голова представництва Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні. На його думку, Париж побоювався, що такі заходи можуть призвести до зміщення акцентів усередині ЄС у бік Східної Європи. У результаті розташована в географічному центрі Європи Україна стала «сусідом» Марокко, Сирії, Палестинської автономії та інших середземноморських країн у рамках так званої «політики сусідства» ЄС. 

Дипломатичні зусилля Польщі увінчалися успіхом 2008 року, коли російсько-грузинська війна та побоювання можливого конфлікту в Криму стали каталізатором появи ініціативи ЄС «Східне партнерство». Офіційний старт було дано 2009 року. Європейська комісія назвала іниціативу «амбіційною новою главою» у розвитку відносин між ЄС та пострадянськими країнами, серед яких Україна, Білорусь, Молдова, Грузія, Вірменія та Азербайджан. Росія від участі в програмі спочатку відмовилася, вважаючи її інструментом геополітичної експансії Євросоюзу на пострадянському просторі. Однак останнім часом Москва дещо пом’якшила своє ставлення і не виключає участі в окремих програмах.

Партнерство як альтернатива

У рамках «Східного партнерства» Брюссель виділив шістьом країнам близько 600 мільйонів євро на період до 2013 року. Ці гроші ідуть на різні проекти - від регіональної енергетичної співпраці до посилення охорони кордонів.

Центральною країною у рамках «Східного партнерства» вважається Україна. У Брюсселі кажуть, що з Києвом співпраця просувається особливо успішно, і Україна має стати прикладом для інших. Зокрема Україна і Європейський Союз завершують переговори щодо Угоди про асоціацію, частиною якої має стати створення зони вільної торгівлі. Спершу така угода планувалася лише для України, але тепер ЄС пропонує її всім учасникам «Східного партнерства».

Для них це - добрий сигнал, але для України - проблема, вважає Шнайдер-Детерс. «Україну об’єднали в одну групу з країнами, що на перспективу 50 років не мають жодного шансу стати членом ЄС», - каже експерт. Він наголошує, що чотири з шістьох  країн-учасниць мають нерозв’язані територіальні конфлікти, а Білорусь, хоч і формально, входить до спільної держави з Росією. «Лише Україна має шанс стати членом Євросоюзу», - каже Шнайдер-Детерс. Але, на його думку, участь у «Східному партнерстві» шкодить здійсненню цієї мети.

На Сході Європи вважають, що Брюссель розглядає «Східне партнерство» як альтернативу повноцінному членству в ЄС. Керівництво Євросоюзу донедавна старанно наголошувало, що ця ініціатива не передбачає автоматичного початку вступу до ЄС. Колишній комісар ЄС з питань розширення Ґюнтер Фергойґен вважає, що «дехто сприймає «Східне партнерство» як зручний інструмент для того, щоб уникнути ухвалення справді складних рішень». Це спонукало Україну заявити, що для неї участь у «Східному партнерстві» не означає відмови від бажання стати членом ЄС. 

Візові поступки

Президент України Віктор Янукович заявив у травні, що очікує конкретних рішень від саміту у Варшаві. Ця заява була зроблена до початку процесу в Києві проти колишнього лідера української опозиції Юлії Тимошенко. Євросоюз висловив занепокоєння арештом Тимошенко, а тому ця тема може затьмарити переговори на саміті в Польщі.

Напередодні варшавської зустрічі стало відомо, що у спільній заяві за підсумками саміту буде сказано про плани скасувати візовий режим з країнами Східного партнерства. Для цього вони повинні виконати необхідні критерії, серед іншого - ввести біометричні паспорти. Якщо візовий режим справді скасують, це можна буде вважати жестом у бік країн-учасниць, для яких візове питання є одним із головних.

Автор: Роман Гончаренко
Редактор: Христина Ніколайчук