Татуювання: шлях від низів суспільства до прикраси першої леді Німеччини

Татуювання вже давно не є атрибутом моряків, осіб, пов'язаних з криміналом, чи декласованих елементів. Тату на жіночих руках, ногах або інших частинах тіла – цілком звичне явище у Німеччині. Але останнім часом тема татуювань знову стала жваво обговорюватися, адже така прикраса є на тілі дружини нового німецького президента.

Прикраса для першої леді

Праве передпліччя Беттіни Вульфф прикрашає татуювання. Чи пасує така прикраса першій леді? Хтось від цього в захваті, хтось - не дуже. На думку власника найстарішого салону татуювання у Німеччині, Ґюнтера Ґетца, це добре. «Я вважаю, що це гарно, що вона це зробила, що вона це демонструє, що їй це подобається. Наше суспільство має бути більш толерантним»,- каже 50-річний майстер гамбурзького салону. Водночас він переконаний, що упередження проти татуювання – це суто німецький феномен.

«Я вважаю цілком нормальним явищем, коли наші політики показують свої татуювання. За часів Адольфа Гітлера це було заборонено, ці упередження де в кого збереглися і досі. Але погляньте, наприклад, на Англію. Депутати нижньої палати парламенту мають візерунки на тілі. Або США. У Білому домі повно людей з татуюваннями».

Інтер'єр самого салону чимось нагадує стоматологічний кабінет: два крісла і лампи. На стінах висять зразки візерунків на будь-який смак: від квіточок до черепа з кістками. Аня – тендітна блондинка, якій вже трохи за тридцять, нині прийшла сюди зробити своє перше татуювання. На цей крок її надихнули власний чоловік і друзі. Аня хоче прикрасити себе двома літерами, з яких починаються імена її дітей, а ще - дві зірочки.

Татуювання як мистецтво

Власник закладу робить клієнтам тату вже упродовж 30 років, йому ці побажання добре знайомі: «Я хотів би витатуювати ім'я, а мені, будь ласка, кілька зірочок або якийсь напис. Чесно кажучи, ми вже не можемо це чути. Якби я хотів писати, то став би письменником, а не майстром з татуювання»,- каже Ґюнтер Гетц. На тілі самого вже посивілого майстра видно лише одне татуювання.

Татуювання раніше було ознакою належності до певного племені. Якщо поглянути на полінезійців, то в них ця традиція зберігається і досі. Але для сучасного європейця - це радше прикраса. На думку Ґетца, ця прикраса має бути великого розміру, адже шкіра живе, росте і змінюється, так само зі шкірою зміюється і картинка. Тож, чим менший малюнок, тим швидше він стане гидким, пояснює майстер.

Візерунок для Ані підібрано. Голка починає пробивати шкіру на півміліметра зі швидкістю 120 уколів на секунду. За кілька годин в Німеччині стане ще на одну жінку з татуюванням більше.

Автор: Дірк Шнайдер / Наталя Неділько

Редактор: Євген Тейзе