Майбутній експортер енергії?

Туреччині пощастило з географічним розташуванням: країну оточує 70 відсотків світових покладів нафти й газу. Щороку тисячі нафтових танкерів перевозять до 150 мільйонів тонн нафти через протоки Босфор і Дарданелли.

Досі Туреччина забезпечувала свої енергетичні потреби переважно за рахунок імпорту, але в майбутньому хоче перетворитися на експортера. Такі плани озвучив міністр енергетики країни Танер Їлдиз. Згідно з ними, вже до 2023-го року близько третини електроенергії мають надходити з відновлюваних джерел усередині країни. Але й атомній енергетиці у цих планах також відведено важливу, ба навіть головну роль: до 2023-го року в країні мають постати відразу три нові атомні електростанції.

Зростання потреб

За минуле десятиліття споживання електроенергії в Туреччині майже подвоїлося: зі 130 мільярдів кіловат-годин до 240. Після Китаю саме Туреччина є країною з найвищим зростанням попиту на електроенергію. За прогнозами турецького прем'єр-міністра Ердогана, ця тенденція збережеться і наступними роками.

Водночас із запуском нових АЕС Туреччина планує вивільнити близько 7,2 мільярда доларів США, які сьогодні йдуть на імпорт природного газу. З нарощуванням власних енергетичних потужностей, з'явиться і можливість експорту енергоносіїв, додав Ердоган.

Три нові АЕС

Нещодавно турецький уряд уклав мега-контракт обсягом у 22 мільярди доларів з японсько-французьким консорціумом на будівництво другої АЕС у чорноморському регіоні Синоп. 2019 року розпочнеться будівництво першої АЕС, яку за контрактом будуватиме російський "Росатом" у районі Мерсін.

Ці амбітні плани вже наштовхнулися на протести захисників довкілля. Одначе квітнева демонстрація протесту у Стамбулі зібрала лише півсотні противників. На відміну від західноєвропейських країн, від пересічних турків гучного засудження розвитку атомної енергетики, як правило, не почуєш.

Економісти ж, у свою чергу, звертають увагу на необхідність раціональної енергетичної політики. Згідно з усіма прогнозами, потреби країни в енергетиці, не лише електриці, невпинно зростатимуть. А от у тому, що уряд стане справді відповідально підходити до раціонального використання електроенергії, експерти сумніваються. "Нарощування потужностей означає лише те, що уряд не обтяжуватиме себе думками про раціональне використання ресурсів. Це не тільки марнотратство, але й розтрата природних ресурсів", - зауважив у розмові з DW керівник відділу енергетики університету Мармара у Стамбулі Танай Сідкі Уяр.

Експерт наводить приклад Німеччини, де енергоощадні будинки споживають сьогодні менше 50 кіловат-годин з розрахунку на квадратний метр. У Туреччині натомість цей показник становить уже 300 кіловат-годин.

Недостатні інвестиції у відновлювальну енергію

Днями в районі Баликесір урочисто відкрили вітрову електричну установку. Її поява стала результатом співпраці між німецьким енергоконцерном E.ON та турецьким Sabancі Holdіng. Обсяг інвестиції - 153 мільйони євро. Нова установка, за планами, забезпечить енергією 170 тисяч турецьких домогосподарств.

Тривають і проекти в галузі сонячної енергетики. Втім, попри заяви турецького міністра енергетики про стратегічну важливість розвитку альтернативних джерел енергії, інвестицій ця галузь недораховується. "Туреччина має диверсифікувати власний енергетичний сектор. Нам треба виробляти удвічі більше енергії. Саме тому зведення нових АЕС є настільки важливим", - сказав міністр Їлдиз.

Подвійні стандарти

Експерти ж у свою чергу звертають увагу не лише на брак інвестицій у галузь альтернативної енергетики, але й на складну процедуру отримання відповідних дозволів. "На будівництво вугільної АЕС такий дозвіл дістати набагато легше. У цьому полягають подвійні стандарти в енергетиці", - каже Уяр.

З 2007-го року на отримання дозволів зі зведення вітряних турбін взагалі ніхто не робив заявок. Експерт пояснює це чіткими пріоритетами турецького уряду: ставку тут роблять на атомну та вугільну енергетику. Уяр вважає це чималим упущенням, адже комбінуючи різні види енергетики Туреччина могла б успішніше увійти в роль експортера енергоносіїв.