Хакери проти геймерів

У віконці чату раптово спливає невідомий контакт. "Привіт, ти не повіриш, хто тут. Якраз почав знову грати". Гравець А з двох спроб намагається вгадати ім'я співрозмовника, але той лише на третій раз дає ствердну відповідь. Мовляв, він знову почав грати і потребує допомоги та порад.

Довірливий гравець А, звісно, готовий допомогти, дає своєму нібито старому знайомому доступ до свого інвентарю. Але коли він вдруге намагається зареєструватися, то бачить, що все його "оснащення" зникло, а за цим стоять цілі тижні успіхів у грі. Тим часом за викрадені віртуальні об'єкти шахрай одержить гроші десь в іншому куточку мережі.

Чорний ринок віртуальної зброї

Цей приклад - гірка щоденна реальність для багатьох геймерів у всьому світі. Це виглядає абсурдно, але у мережі розквітнув гігантський чорний ринок віртуальної зброї, казкових заклинань чи "коштовних каменів". Це скарби з улюблених багатьма рольових онлайн-ігор на кшталт World of Warcraft чи серії Diablo. У таких іграх гравець повинен запастися убивчою зброєю або магічними предметами, щоб мати змогу перемогти свого суперника.

Він чи вона, скажімо, здобуває у грі особливо міцне озброєння, у якому успішно завершує свою місію або перемагає жахливого монстра. Утім, гравець може скоротити свій шлях до мети, якщо купить необхідне озброєння за десять євро у ігровому магазині. З часом гравець накопичує багато інвентарю. "Ігри на кшталт Warcraft для гравців є цілком нормальним хобі. Вони готові викладати справжні гроші, щоб просунутися уперед", - каже Кристіан Функ, аналітик Лабораторії Касперського, котра пропонує антивірусні програми.

Прибутки для кіберзлочинців

Торгівля віртуальними ігровими атрибутами переживає бум - і це цілком легально. Виробники самі створюють аукціонні платформи, наприклад, як Bizzard Entertainment для Diablo ІІІ. Вони хочуть заробляти на продажі чарівних напоїв і зброї. Лише у Німеччині на цьому ринку нині обертаються мільйони євро, зазначає Кристіан Функ.

Для кіберзлочинців ринок онлайн-ігор перетворився на прибуткову справу. Аби одержати всі дані доступу гравця, щоб заволодіти його віртуальним майном, хакери створюють спеціальні програми. Якщо гравець відкриє завантажену програму чи вкладення до листа, то у його комп'ютер проникає шпигунська програма. Там вона збирає паролі та інші дані доступу до онлайн-гри і надсилає її своєму творцю. І це все - непомітно для жертви.

Не крадіжка з юридичної точки зору

Хакери можуть красти зброю, чарівні напої чи сувої з текстом. Якщо ж хакер вже украв цей предмет, то для гравця він стає втраченим. "Така шкода часто важить більше, ніж матеріальні збитки, адже гравець інвестував багато часу або грошей, щоб одержати ці предмети", - пояснює Кристіан Функ.

Утім, обкрадені рідко подають заяви про такі випадки до офіційних відомтсв. Хто ж піде до поліції, щоб поскаржитися на вкрадений котел чи чарівні стріли?

"Віртуальне, з точки зору права, не є справжнім предметом", - каже адвокат Генри Краземанн, котрий спеціалізується на юридичних питаннях щодо комп'ютерних ігор. Тому, за його словами, тут не йдеться про застосування тих самих правових норм, як при крадіжці справжніх предметів.

Якщо віртуальні злодії постануть перед судом, то справу розглядатимуть у контексті комп'ютерного саботажу або несанкціонованої зміни даних. На покарання наражається той, хто шляхом шахрайства використовує "дірки" у програмному забезпеченні, дістаючись у такий спосіб до віртуальних предметів, якими, власне, не має права володіти", - каже Краземанн.

Виробники теж не поспішають притягувати кіберзлочинців до суду. Вони не хочуть, щоб увага громадськості приверталася до "дірок" у безпеці у їхніх іграх. Крім того, у багатьох випадках неможливо віднайти особу, яка стоїть за нападом в інтернеті.

Частіше страждають гравці в Азії

Напади на гравців відбуваються у всьому світі, хакери не обмежуться якоюсь певною країною. Але найбільше потерпають від кіберзлочинців геймери в Азії. Це пояснюється різними причинами, зауважує Кристіан Функ. По-перше, у цих країнах більше гравців у відсотковому співвідношенні, ніж у західних державах. А по-друге, наприклад, у В'єтнамі чи в Китаї рольові онлайн-ігри дуже популярні. У Європі та Північній Америці гравці радше надають перевагу "стрілялкам" й іграм-стратегіям", - каже він.

Геймери можуть захищати свої профілі від нападів у мережі у першу чергу складними паролями, радить Кристіан Функ. Крім того, якщо пропозиція якогось буцімто розробника ігор видається занадто привабливою, щоб бути справжньою, то ліпше триматися від неї подалі. Адже стратегії кіберзлочинців у сфері ігор стали вже навіть професійнішими, ніж в онлайн-банкінгу чи шахрайстві з кредитними картками.