У Мюнхені відкрився Центр з історії націонал-соціалізму

Мюнхенська площа Кеніґсплац (Königsplatz) - місце з великою історією. Тут 10 травня 1933 року німецькі студенти та професори спалювали єврейські, комуністичні та інші книжки "шкідливого" змісту. Також на цьому місці влаштовували свої паради нацисти, тут розташувалась будівля "Фюрербау", яка за часів націонал-соціалізму була резиденцією Адольфа Гітлера. Неподалік стояв так званий "Коричневий дім", в якому розміщувалась штаб-квартира Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП). Цю будівлю було зруйновано в останні дні війни. Після того, як руїни зрівняли із землею, ніщо не нагадувало про минуле цієї ділянки. Так було до 2012 року, коли після суперечок, які тривали майже два десятиріччя, заклали першу цеглину майбутнього Документаційного центру з історії націонал-соціалізму.

Довгий шлях до Центру

"В цілому можу сказати, що Мюнхену далося це складніше, ніж іншим німецьким містам. Це пов’язано з більш важкою історією, ніж у інших міст", - пояснює директор Центру Вінфрід Нердінґ такий довгий період між кінцем націонал-соціалізму та будівництвом Центру. Саме з Мюнхена все почалося: СС, СА, Гітлерюгенд були започатковані тут при підтримці мюнхенської громади. Але зараз, після довгих суперечок, Документаційний центр, нарешті, готовий - будівля у формі білого, дуже помітного кубу. Її спорудили берлінські архітектори Беттіна Ґеорґ, Тобіас Шиль та Сімон Ветцель. Будівництво обійшлось у 28,2 мільйона євро. "Вже пізно, але ще не занадто пізно", - сказав свідок Голокосту Макс Мангеймер.

На важливості Центру для Мюнхена наголошує також колишній професор Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана Ґюнтер Гокертс. "Тут була заснована НСДАП у 1919-1920 роках, тут знаходилася її штаб-квартира аж до самого кінця. До того ж, Мюнхен взяв на себе роль мистецької столиці "третього рейху", - каже історик.

Сучасна експозиція

Постійна експозиція нового Документаційного центру майже на 1000 квадратних метрах досліджує таке питання: чому саме Мюнхен так глибоко затягнуло у "коричневу" багнюку? Експозиція висвітлює період від зростаючої кількості злочинів, скоєних націонал-соціалістами Мюнхена під час Другої світової війни, та аж до процесу в справі "Націонал-соціалістичного підпілля" (НСП). Гокертс також наголошує на тому, як важливо й сьогодні порушувати тему "третього рейху" та показувати, що буває, коли скасовуються права людини та громадянські права. "Гуманістичні психологічні бар'єри швидко зникають, - каже він. - Високорозвинене суспільство може перетворитися на радикальне впродовж кількох років".

З ним погоджується відомий режисер та художник Бенджамін Гейзенберґ. Разом зі своїм братом Емануелем Гейзенберґом та художницею Елізофі Еуленбурґ вони зробили фільм-колаж: у різних місцях в стіну вбудували монітори, на них транспюють історичні та сучасні кадри й тексти. Тут кожен може дізнатися про процеси, які сьогодні відбувається в суспільстві. Це і сумнозвісний антиісламістський рух Pegida, і радикалізація молоді. "Питання таке: чи я безпосередньо роблю щось для того, щоб суспільство рухалось у правильному напрямку, чи несу я персональну відповідальність за те, як поводжуся зі своїми побратимами?" - каже Гейзенберґ.

За допомогою незвичного формату, роботи художника особливо приваблюють молоду аудиторію. Для неї Центр також облаштував цілий поверх з інтерактивними та мультимедійними освітніми та інформаційними об’єктами. Також тут є спеціальні історичні тематичні аудіогіди, які було розроблено за допомогою міських професійних шкіл.

Пересторога для молоді

Колишня віце-президентка Всесвітнього єврейського конгресу та колишня президентка Центральної ради євреїв у Німеччині Шарлотта Кноблох, переконана, що якщо за допомогою Центру молодь зможе усвідомити крихкість таких понять як свобода та демократія, то це - гарна інвестиція 28 мільйонів євро.

Як людина, якій пережила "третій рейх", Кноблох відома тим, що виступає за використання особливо критичних масштабів, коли йдеться про нацистське минуле Німеччини. Але цей проект, за її словами, вона "цілковито та повністю" підтримує. "Дуже важливо завжди стояти на сторожі не лише спогадів минулого, але й показувати світові його сучасні проблеми", - каже Кноблох.

Підлітки часто та справедливо питають Ґюнтера Гокертса: що пов'язує давно минулі часи нацистської Німеччини з особисто їхніми життями зараз? Відповідь Гокертса полягає не лише у паралелях того часу із сьогоденням, але й навпаки - у фундаментальній відмінності того часу від сучасної Німеччини.

Саме "фундаментальну різницю між місцем та його історією" хотіли показати архітектори нового Документаційного центру з історії націонал-соціалізму. Сучасний білий куб має на меті замінити ті ярлики, які нацисти залишили після себе на цьому місці. Історія Мюнхена, таким чином, закладена в новому камені.