Амбітні плани

Уряд України чекає підтвердження участі польської сторони в добудові нафтопроводу Одеса-Броди-Плоцьк та його стикування з європейською трубопровідною системою. Державна нафтова компанія Азербайджану хоче брати участь у будівництві і пропонує довготривалі контракти на поставку нафти. Українські енергоексперти відзначають охолодження європейців у ставленні до цього проекту і не виключають, що його прибічники зіштовхнуться з великими фінансовими труднощами.

Нафтопровід довжиною в десяток безуспішних років

Нафтопровід Одеса-Броди довжиною близько 670 кілометрів, потужністю 14,5 мільйона тонн нафти на рік загальною вартістю біля 100 мільйонів доларів був побудований Україною у 2002 році. Він з’єднав чорноморський порт Одеси з містом Броди у Львівській області, де труба стикується з нафтопроводом «Дружба», по котрому постачається в Європу російська нафта. Мета цього проекту – коротший за російський маршрут транзиту каспійської нафти у країни ЄС з виходом до глибоководних портів Балтійського моря.

Через низку причин три роки нафтопровід простоював, після чого російська ТНК-BP почала прокачувати по ньому нафту в реверсному режимі – з міста Броди до нафтотерміналів порту «Южний» під Одесою. У 2007 році на енергетичному саміті ГУАМ (організація, до якої входять Грузія, Україна, Азербайджан та Молдова. – Ред.) нафтові компанії цих країн підписали договір про приєднання до польсько-українського СП «Сарматія». Це було ґрунтом для їхньої участі у будівництві нафтопроводу Одеса-Броди-Плоцьк. За результатами даної домовленості, азербайджанська нафта по нафтопроводу Баку-Супса має йти до чорноморського узбережжя Грузії, далі танкерами постачатися до Одеси і далі до Польщі, Німеччини та в країни Балтії.

Однак реалізація проекту знову була заморожена, а транзит російської нафти неухильно скорочувався. У результаті, у травні 2009 року президентським указом нафтопровід знову було переведено у проектний режим прокачування нафти. Він відновив роботу лише у 2011 році, коли почалося прокачування азербайджанської нафти до білоруського міста Мозир, у тому числі й нафтопроводом «Дружба». Проте невдовзі і цей проект було зупинено білоруською стороною.

Реанімація мрії

11 жовтня цього року заступник міністра енергетики і вугільної промисловості України Володимир Макуха розповів журналістам, що українська сторона готова добудувати частину нафтопроводу (близько 100 кілометрів) до польського кордону. За його словами, тепер Україна чекає на рішення Польщі.

На початку жовтня цього року губернатор Волинської області Борис Климчук заявив про надання території для будівництва нафтопроводу. А міністр промисловості й енергетики Азербайджану Натік Алієв пообіцяв забезпечити постачання сирої нафти для транспортування нафтопроводом Одеса-Броди. «Ми це зробимо, щойно нафтопровід буде готовий», – сказав він на початку жовтня в інтерв’ю українським журналістам.

Відповіді польської сторони доведеться чекати, як мінімум, до середини листопада, зауважив в інтерв’ю DW директор енергетичних програм українського центру «Номос» і колишній заступник директора держкомпанії «Укртранснафта» Михайло Гончар. За його словами, саме тоді СП «Сарматія» отримає екологічну оцінку проекту нафтопроводу Одеса-Броди-Плоцьк з боку польського міністерства охорони довкілля.

Сумніви в успіху

Інший енергоексперт Дмитро Марунич не виключає, що аргументом на користь українського нафтопроводу може стати зростаюча завантаженість проток Босфор і Дарданелли між Чорним та Середземним морями, а також відмова європейських країн побудувати разом з Росією нафтопровід Бургас-Александруполіс по території Болгарії і Греції. «Це дає підстави українській стороні для стриманого оптимізму, оскільки у неї вже є свій нафтопровід, а в Румунії, Болгарії та інших причорноморських країн ще немає», – сказав DW Марунич.

Обидва експерти вважають головною перепоною для будівництва нафтопроводу Одеса-Броди-Плоцьк фінансові проблеми країн ЄС і загальне знищення споживання енергоресурсів. Михайло Гончар не бачить підстав для оптимізму, оскільки «репутація України як партнера польської сторони в реалізації проекту сильно постраждала». А в Польщі досить прохолодно ставляться до намагання Азербайджану отримати активи польської нафтопереробної промисловості в обмін на гарантії довгострокових поставок каспійської нафти.

Своєю чергою Дмитро Марунич підкреслив, що нафтопровід Одеса-Броди від початку будувався для об’єднання двох розрізнених трубопровідних систем, які Україна отримала після розвалу СРСР, а не як транспортний коридор для каспійської нафти. «Від самого початку ніхто не передбачив ані майбутніх постачальників, ані потенційних покупців нафти. З цього витікають і всі проблеми, пов’язані з добудовою й успішною експлуатацію нафтопроводу Одеса-Броди», – сказав Дмитро Марунич.